Кобзар. Між модерном і класикою

На заклик фонду «Велика родина» взяти участь у Конкурсі кінопроектів, присвяченому 200–річчю Тараса Шевченка, відгукнулося 33 учасники. Після першого туру їх залишилося 29. Троє дійшли до фіналу. Остаточний літературний варіант своєї кіноідеї фіналісти мали надати організаторам за два з половиною місяці. У цей дуже стислий термін не вдалося вкластися політологу Андрію Окарі, хоча саме його твір «Тарас Шевченко. Заклинання Дніпра» був фаворитом Конкурсу після другого туру. Тож за перемогу змагалися два Олександри — Гаврош та Денисенко. Призовий фонд міжнародне журі, співголовами якого були кінознавець Любомир Госейко (Франція) та оператор Юрій Гармаш (Україна), вирішило розділити між обома фіналістами: переможець Олександр Денисенко отримав 120 тисяч гривень, володар другої премії Олександр Гаврош — 80 тисяч гривень. «На адресу оргкомітету конкурсу надійшло багато пропозицій, і не тільки тих, які пов’язані з кіно, — розповіла Голова наглядової ради фонду «Велика родина» Віра Ульянченко. — І надалі Фонд буде відкритий для таких пропозицій, ми готові підтримати ідеї вшанування пам’яті Кобзаря, що стосуються театру, образотворчого мистецтва, музики... Також правління Фонду планує звернутися до Президента України з пропозицією оголосити 2014–й рік Роком Тараса Шевченка». А тим часом Олександр Гаврош та Олександр Денисенко розпочинають новий етап своєї Шевченкіани — обоє мають намір згодом представити готовий фільм за власним сценарієм. Не виключені й телевізійні версії...

Ні образу мученика!

Презентуючи свій кіносценарій «Історія одного доносу», Олександр Гаврош, постійний автор «України молодої», зауважив, що раніше кіно нас знайомило з Кобзарем статичним, монументальним... Хрестоматійним. Який, за словами пана Олександра, точно не зможе зацікавити молоде покоління взагалі і його п’ятнадцятирічного сина зокрема. Причому можливі зауваження щодо виховання нащадка були відметені відразу: мовляв, син розумний, вчиться гарно, боксом займається, але такі картини точно дивитися не буде. Висновок напрошується сам собою: треба запропонувати новий підхід, потужний і модерновий. На думку Гавроша, образ Кобзаря–мученика, який нам нав’язували протягом багатьох років, давно вже себе вичерпав. Українці не бажають асоціювати себе з мучениками. Крапка. До того ж, веде далі фіналіст, Шевченко був досить успішною людиною. Кріпак, який став академіком Петербурзької академії мистецтв — прикладів такої карколомної кар’єри у світовій історії існує небагато... Представляючи свою роботу, Олександр виокремив кілька пунктів, що забезпечать інтерес до майбутньої картини найрізноманітніших прошарків населення. І у першу чергу — молоді. Найцікавішим періодом у житті Тараса Шевченка, на думку автора, є той, коли Кобзареві виповнився 31 рік. n Молода людина, романтична, обдарована, закохана у світ, яка виграє престижні конкурси і якій замовляють портрети відомі особистості того часу... Через два роки Шевченко кардинально змінився — на доказ цьому Гаврош демонструє впізнавані ще зі шкільних часів портрети Кобзаря. У чому причина такого перетворення? Пояснюючи її, автор нагадує нам ще одне відоме з історії прізвище: Олексій Петров. Зрадник, який зламав життя Тарасу Шевченку і... собі самому також. «Працюючи над сценарієм, я часто чув репліки про те, що ось знову тема зради, знову про українців будуть говорити як про націю зрадників, — зізнається Гаврош. — Але тему зради у цій історії я свідомо розвиваю паралельно, я хочу наголосити на тому, що зрада ще нікого не зробила щасливим, зрадник морально самознищується і безславно закінчує своє життя». Період Кирило–Мефодієвського товариства, на думку автора, гарантує «Історії одного доносу» кримінальну складову, на яку, прораховуючи успіх майбутньої картини, часто ставлять найпрогресивніші продюсери Голлiвуду. Історичний контекст майбутньої картини мають підтримати постаті Пантелеймона Куліша та Миколи Костомарова. Одним із головних героїв картини буде також старовинний Київ. Місто з п’ятдесятитисячним на той час населенням, третину якого становили військові... В музичному оформленні картини, переконаний Гаврош, повинна бути присутня Четверта симфонія Валентина Сильвесртова. На презентації поряд з Олександром стояв продюсер компанії «Пронто–фільм» Максим Асадчий. Звісно, не випадково... Асадчий зауважив, цей сценарій «тягне» на 12–серійний телефільм. Щодо режисера, то, на думку Гавроша, це міг би бути Володимир Мотиль — Олександрові дуже подобається цей майстер світлих і сумних історій. Але автор «Звезды пленительного счасться» два роки тому відійшов у інший світ, тож питання режисера наразі відкрите. Приблизний бюджет для такого проекту — 3 мільйони доларів.

Внутрішня колізія через любовний трикутник

Другий фіналіст, Олександр Денисенко, до цього конкурсу готувався протягом усього життя. Можливо, опосередковано, але серйозно та ґрунтовно. Свого часу фільм про Шевченка зняв його батько, сам Олександр вчився на акторському факультеті у Сергія Бондарчука, який не лише знявся у ролі Кобзаря, а й чи не кожну лекцію починав віршами Тараса Григоровича... А ще Олександр Денисенко — автор п’єси «Оксана» про останні роки життя Кобзаря, вистава за цією п’єсою сім років була в репертуарі Театру Франка. Режисер Сергій Проскурня пропонував йому зіграти Шевченка у своїй тетралогії на сцені Черкаського театру, але Денисенко відмовився — мовляв, «матеріал Богдана Стельмаха здався примітивним». (Смілива, до речі, заява, оскільки Богдан Стельмах був членом журі першого етапу конкурсу).

Денисенко не погодився з Гаврошем у тому, що час уже відійти від образу Кобзаря–мученика, оскільки Шевченко знав, за що несе свої муки, й усвідомлював свою місію у житті. Його історія «Прощання з пустелею» — вигадана, подробиць такого любовного трикутника в біографії Тараса Григоровича шукати не варто. Але саме вона, на думку автора, здатна загострити душевну колізію поета: а чи варто прагнути свободи? На відміну від опонента, більш досвідчений у кіновиробництві Денисенко вже сформував команду, здатну втілити цю ідею на екрані. У ролі Кобзаря він бачить Остапа Ступку, ще одна головна роль адресована Григорію Гладію, оператором–постановником картини заявлений Сергій Рябець, художник–постановник — Інга Леві, композитор — Григорій Черненко. Знімати картину Денисенко планує сам — режисерській справі він навчався у нашому Театральному інституті імені Карпенка–Карого.

А ТИМ ЧАСОМ...

Черкаська міська рада розглянула пропозиції фонду «Велика різниця», викладені в «Україні молодоій» 10 лютого, щодо відзначення 200–річчя Кобзаря. У рамках проведення міських заходів з підготовки та вшанування 200–річчя від дня народження поета та 150–річчя його перепоховання вивчається питання щодо перейменування міського парку «50–річчя Жовтня» на парк імені Шевченка.