Рецепт Кука. Рецензія на книжку Володимир В'ятровича про останнього генерала УПА, частина друга
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
Девід Еліот. (Фото з сайту aphorism.ru.)
Перша українська бієнале сучасного мистецтва, яка має нанести на арт–карту світу київський «Мистецький арсенал», частково скориставшись інформприводом Євро–2012, активно пропагує свої майбутні акції. У п’ятницю куратор Arsenale–2012 британець Девід Еліот виступив із лекцією перед студентами і викладачами кузні українських арт–кадрів — Національної академії образотворчого мистецтва і дизайну. Зробивши короткий екскурс в історію contemporary art концептуалізм за мінімалізмом, pomo (постмодернізм) за концептуалізмом), пан Еліот історичну частину завершив фразою: «Коли в 1960–х роках я працював куратором в Оксфорді, contemporary art називалося мистецтво, яке робили в Західній Європі і США. З тих пір у світі все дуже змінилося, і ми робимо бієнале сучасного мистецтва в Києві. Тепер не так важливо, сучасне це мистецтво чи ні, — важливо, якісне воно чи ні».
Девід, котрий курував Сіднейську бієнале, показав на презентації роботи деяких азіатських та латиноамериканських художників, які братимуть участь і в Arsenale.
Обізнаність з українським мистецтвом Еліот продемонстрував, ввернувши в контекст імена Арсена Савадова і Бориса Михайлова. На запитання, як він збирається представити українську ідентичність, якщо самі українці митці за 20 років незалежності не сформулювали це поняття і не виразили його, британський куратор відповів: «Може, ця нація ще дуже молода, але вона складається із окремих особистостей, на це я й буду робити ставку. Моє завдання як куратора — представити те, що відбувається в українському мистецтві, у світовому контексті. Я багато чого знаю, у мене є досвід Сіднейської бієнале, але є й те, чого я не знаю — це мій недолік, який буде видно на Арсенале. Проте головне — створити діалог, порозуміння між різними митцями, традиціями, поглядами. Я розглядаю цю Арсенале як крок до порозуміння».
На фразу «може, ваша нація дуже молода» відреагував відомий мистецтвознавець, професор Академії Олександр Федорук — він розтлумачив Девіду Еліоту, що 20 років — це вік держави, а українська нація — стара і має багаті традиції.
Виконавчий директор Арсеналу Михайло Ілько закликав студентів Академії стати волонтерами першої української бієнале, а пан Еліот поставив оптимістичну крапку: «Думаю, завдяки бієнале відбудеться щось хороше — відродження, а не апокаліпсис».
Звісно, для будь-якого історика максимально адекватно реконструювати біографію лідера — самоцінна мета. >>
За кілька кроків від Софійського собору, в затишному провулку, з’явилася крамниця, заради якої засновниці українського бренду два роки об’їжджали столітні майстерні Європи та Азії. >>
Презентація першого тому «Повного зібрання творів» Василя Стуса відбулася у четвер, 14 травня, на Хрещатику в київській книгарні «Сенс». >>
В одинадцяти містах за участі творчої команди з кінця квітня показали психологічну драму «Втомлені» у межах промотуру: Тернопіль, Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси. >>
Від середини 2000-х в Україні видано стільки книжок про УПА (дослідження, мемуари, романи), що ніяк бути необізнаним у тому періоді нашої історії. >>
У межах однієї з найпомітніших мистецьких подій — Венеційської бієнале, цьогоріч 61-шої, українці намагаються багатьма голосами і в різний спосіб нагадати про повномасштабну війну росії проти нашої незалежної держави. >>