Кулаки проти мови

За принципову позицію у підтримці державної мови можна поплатитися місцем роботи, отримати сфабриковану справу, програти суд за наявності всіх необхідних доказів і навіть отримати «по обличчю», причому не від п’яних вантажників–поборників російської, а від міліції, бізнесменів чи депутатів рад усіх рівнів. Про подібні випадки розповіли вчора під час прес–конференції в УНІАН директор громадського руху «Не будь байдужим» Оксана Левкова, юрист Юрій Фартушний та інші активні громадяни.

Андрій Качор отримав тілесні ушкодження від власника кав’ярні «М’юзік холл» у Броварах лише за те, що поцікавився, чому в закладі немає меню державною мовою, а обслуговуючий персонал поводиться неввічливо або непрофесійно, відмовляючись розмовляти з відвідувачами українською. «Дядько кілограмів 120 просто напав на мене, коли я прийшов до кафе вдруге, — розповів 26–річний Андрій. — Попри те, що в мене було багато свідків нападу, який ми встигли зняти на камеру, міліція двічі відмовлялася відкривати справу, начебто за відсутністю складу злочину. Потім з’ясувалося, що власник закладу громадського харчування є сином місцевого начальника відділу культури Наталії Багмут». У цьому ж закладі були й інші порушення, наприклад, неповнолітнім тут продавали спиртні напої. «Вражає те, як діти чиновників «плюють» на закон, сподiваючись, що батьки їх «відмажуть», — каже Андрій.

Анатолій Ільченко з Миколаєва став справжнім профі у судових справах, адже він подав більше ста позовів мовної тематики на різні інстанції, починаючи від «рідного» ЖЕКу та закінчуючи чинним гарантом Конституції, який цієї ж Конституції й не дотримується. Вимога позивача скрізь однакова: «Я відстоюю своє право отримувати інформацію своєю рідною, а до того ж державною мовою, яку захищають у нашій країні. Натомість мені кажуть, що російську в Україні можуть вільно використовувати в усіх сферах як мову національної меншини. Це справді так, але ж я не вимагаю заборонити іншу мову, я лише відстоюю свої мовні права». Пану Анатолію «дісталося» від міліціонерів та працівника суду, які за відсутністю аргументів намагалися переконати Анатолія, що він «неправий» за допомогою кулаків.

Сергій Мельничук iз Луганська вже кілька років не може поновитися на факультеті права Східноукраїнського національного університету імені Даля, звідки його «викинули» начебто за нездану сесію, а насправді — за наполегливі вимоги Сергія проводити викладання державною мовою. В розмові з «УМ» Сергій зізнався, що постійно відчуває тиск, бо є «білою вороною» у цілковито зросійщеному місті.

Донецька правозахисниця Марія Олійник також неодноразово зазнавала утисків через своє природне бажання говорити рідною мовою. Нещодавно їй присудили виплатити штраф 320 грн. за організацію урочистих заходів до Дня Незалежності України 24 серпня 2011 року, а її вимоги проводити судовий розгляд рідною українською мовою, яка водночас є державною та обов’язковою для всіх чиновників, суддя проігнорував.

Директори залів, які ВГО «Не будь байдужим» намагалися орендувати для проведення рок–концертів українських виконавців, відверто боялися за свої робочі місця. Про це «УМ» розповіла директор ВГО Оксана Левкова: «Ми колись думали, що комерційні структури не настільки слухаються владу, проте помилилися. Після концертів у Полтаві, Запоріжжі, Дніпропетровську ми зрозуміли, що існує негласна вказівка не підтримувати українських рок–виконавців, причому вона йде від самого Києва. Останні кілька років намітилася чітка тенденція «відкочування до радянськості», відчутно посилилася русифікація». Зафіксовані випадки мовних утисків, яких зазнають носії титульної нації в Україні, ВГО «Не будь байдужим» передасть у Раду Європи.