Європа сварить, а термін йде

Вирок Юрію Луценку, яким його засудили до чотирьох років тюрми з конфіскацією майна, викликав неоднозначну реакцію в Україні та жорстке засудження на Заході. Європа оцінює суд над екс­керiвником МВС як «драконівський» та політично вмотивований. Суддю Вовка та Печерську Фемiду пiддає обструкцiї вiтчизняна опозицiя, а з чинних урядовців вирок Луценку засмутив лише главу МНС Віктора Балогу — бо він «віддаляє Україну від Європи». За цим усiм якось не поміченим лишилося те, що лідер «Народної самооборони» виявився першим засудженим колишнiм очiльником мiлiцейського вiдомства України.

Певні проблеми із законом були і в інших міліцейських міністрів. Але Юрія Кравченка від арешту у справі Гонгадзе «врятували» дві кулі, Миколу Білоконя, якому закидали зловживання службовим становищем, — втеча до Росії, а Василю Цушку уникнути відповідальності за штурм Генпрокуратури на чолі загону «Беркута» допомогли вдячні «регіонали». Отже, Луценко є першим міністром в історії МВС, який очолював це відомство двічі, першим — кого «закрили» у СІЗО, і якщо нічого не зміниться у його вироку після розгляду апеляції, то Юрій Віталійович стане ще й першим міліцейським міністром, який «топтатиме» єдину в країні «червону зону» для колишніх правоохоронців, що поблизу Макошина на Чернігівщині.

Лідер «Народної самооборони» також може стати першим екс–урядовцем в історії країни, у якого можуть конфіскувати «все, що нажите непосильною працею». Його адвокати украй низько оцінюють ймовірність виправдання підзахисного Апеляційним судом столиці, хоча й сподіваються на перемогу. А родина Луценка хоча й не має наміру залишати Україну, але готова пережити конфіскацію (ще влітку Генпрокуратура арештувала чотирикімнатну квартиру екс­міністра і три авто — «Лексус», «Міцубісі» та бус «Мерседес». — Авт.).

«Життя не вимірюється тільки тими машинами, які можуть конфіскувати, тією квартирою, яка у нас є. Світ не без добрих людей, ми здорові, самодостатні люди, я думаю, заробимо, друзі допоможуть», — каже дружина засудженого Ірина Луценко. І додає, що діти пишаються батьком.

Пишається екс­міністром і засуджена Юлія Тимошенко, яка через своїх адвокатів у вiдкритому листi з­за ґрат подякувала йому «за витримку, за мужність, за честь, за шляхетність, за те, що залишився справжнім чоловіком на тлі тих немічних блазнів, які намагалися тебе судити».

Щодо «блазнів». Представникам державного обвинувачення в день оголошення вироку Луценку було непереливки. Так, прокурору Дмитру Лобаню екс­міністр смачно плюнув в обличчя з­за ґрат. Інший прокурор Віктор Клименко змушений був ховатися за дверима суду, бо прихильники Луценка почали його штовхати та закидати сніжками. Пан Клименко наголосив пресі, що цей «вирок зробить наше суспільство кращим», тож тепер «кожен керівник, який має бажання подарувати своєму підлеглому квартири чи інші матеріальні блага... двічі подумає».

І якщо опозиційні вожді (Наливайченко, Турчинов, Кириленко, Яценюк, Кличко, Гриценко та ін.) підбадьорюють Луценка — мовляв, повалимо режим, і всі політв’язні вийдуть на свободу, то нардеп та колишній заступник Луценка в МВС Геннадій Москаль, навпаки, пропонує Президенту Януковичу помилувати екс­міністра. Але чи скористається глава держави цим своїм конституційним правом? Навряд. Принаймнi один зі спікерів Партії регіонів Володимир Олійник наголосив, що «вирок Луценку є серйозним сигналом для кожного чиновника про відповідальність за зловживання владою».

Відтак прогнозованими будуть усі відповіді влади на закиди західних держав зі сталою демократією щодо упередженості та залежності української Феміди. Як і у випадку із засудженням Тимошенко, на прикладі Луценка влада казатиме про рівність усіх перед законом та уроки для корупціонерів. От тільки чи працює над помилками сама українська влада? Адже західні оцінки засудження екс­міністра украй критичні, їх можна умовно вважати такими собі цивілізованими, тактовними «плювками» в бік офіційного Києва. Вироком розчаровані Євросоюз, США, Канада, Велика Британія тощо.

Наведемо окремі з цитат: «Луценко — жертва політичної вендети кримінальних угруповань» (доповідач ПАРЄ Марія­Луїза Бек), «в Україні верховенство права відсутнє» (глава МЗС Швеції Карл Більдт), «вирок Луценка заангажований, його засудження є тривожною тенденцією» (глава МЗС Канади Джон Берд), «цим суворим вироком влада хоче залякати суспільство» (директор польсько­української фундації PAUCI Ян Пєкло), «надзвичайно драконівський вирок, який не додає доброї слави українському правосуддю» (депутат Європарламенту Павел Коваль).

Значна частина українського суспільства також сприйматиме як несправедливий вирок Луценку, вважають вітчизняні політологи Володимир Фесенко та Вадим Карасьов. Водночас експерти констатують, що, незважаючи на це, в нашому суспільстві це не викличе значної реакції. Щодо самого екс­міністра, то Карасьов каже, що від цього вироку він виграв політично, але програв юридично.