«Анна Кареніна». Пластична, еротична... Інша

До Києва у хореографа із Санкт–Петербурга Бориса Ейфмана — особливі сентименти. Адже саме з цього міста, власне, розпочалася історія колективу, який уже за кілька тижнів після свого народження у 1977 році поїхав на гастролі до столиці України. Щоправда, спогади про той візит у Бориса Яковича залишилися суперечливі. Тоді пітерці привозили балет «Бумеранг» на музику «Пінк Флойд». Звісно, цей спектакль партійні бонзи пропустити не могли й новоствореному театру наказали забиратися додому. І тоді артистка Алла Осипенко у розпачі заявила, що або артисти виходять на сцену, або вона покінчить життя самогубством... Шантаж подіяв. І з виступу в Палаці «Україна» почалася всесвітня слава Театру Бориса Ейфмана.

Цього разу до Києва пітерці вперше привезли одну з найцікавіших своїх постановок — «Анну Кареніну». Балет за романом Толстого на музику Чайковського, де Ейфман — автор не лише драматичного сюжету та хореографічного малюнку. Для цього балету він також ви­будовував музичну складову, зібравши в єдине ціле фрагменти творів композитора. В «Анні Кареніній» звучать «цитати» з Шостої симфонії Чайковського, його «Серенади», «Ромео і Джульєтти», «Гамлета», «Бурі» («Створення музичної партитури — надзвичайно складний етап створення балетного спектаклю, — зізнався якось Ейфман. — Інколи —складніший, ніж робота над лібрето й власне хореографією...») Драматургію вистави автор вирішив обмежити любовним трикутником Анна—Каренін—Вронський. Але відмова від інших персонажів роману на виразності та смисловому навантаженні самої вистави не позначилася. Навіть у стосунках цих трьох настільки багато очевидного та прихованого, що розшифровувати їх можна й надалі. Толстой, на думку Ейфмана, не лише занурюється в психологічний світ героїні, а й досліджує цю особистість не гірше Фрейда. «... у сьогоднішній літературі ми не знайдемо схожих пристрастей, метаморфоз, фантасмагорій, — вважає Борис Якович. — Усе це стало суттю моїх хореографічних роздумів...». У трагедії Анни, переконаний хореограф, винні і її сексуальна залежність від Вронського, і морфій, який зруйнував психіку жінки (у Толстого це також є, але читач, як правило, зосереджується на інших причинах вчинку героїні), і Диявол, що оселився в душі жінки, — своєю смертю вона вбиває, насамперед, його... Вистава заворожує емоційною граціозністю, особливою естетикою, індивідуальністю кожного виконавця, яка працює на загальну ідею.

Свою «Анну Кареніну» Борис Ейфман презентував двома складами. І в обох половина виконавців головних партій — українського походження. Марія Абашова — львів’янка, працювала у Львіській опері, навчалася у Відні та Санкт–Петербурзі, багаторазова переможниця престижних міжнародних конкурсів... Ніна Змієвець та Сергій Волобуєв народилися в Києві, закінчили Київське хореографічне училище... Танцівників до своєї трупи Борис Ейфман добирає не лише за принципом відмінної підготовки, йому важлива зовнішність (до речі, і зріст також — хореограф не боїться запрошувати до трупи високорослих артистів і це дає свої результати) та акторські здібності. «Балет — це особлива можливість реалізації психологічних драм, можливість проникнути в підсвідомість», — вважає Ейфман. Стаціонарну сцену театр поки що будує, а тому доводити цю тезу свого керівника колектив сьогодні може в основному лише під час гастрольних виступів. Після Києва свою «Анну Кареніну» пітерці покажуть у Великобританії.