Сир на пальмах не росте

На Сумщині виготовляють близько сорока видів сиру (наголошу: саме сиру!). Випускають його п’ять підприємств. Від найменшого — ТОВ «Велсам», що у Великому Самборі на Конотопщині, до найбільшого — «Бель Шостка Україна». Після проголошення Росспоживнаглядом претензій до українських сирів державне підприємство «Сумистандартметрологія» перевірило всі ті види, а разом — іншу молочну продукцію.

«Ми провели термінову позапланову перевірку, — каже заступник генерального директора з питань підтвердження відповідності держпідприємства «Сумистандартметрологія» Олександр Шовкун. — На кожне молокопереробне підприємство виїхали наші фахівці, зробили відбір сировини й готової продукції. І сьогодні маємо результат лабораторного дослідження».

Хто відповість за «базар»?

Про те, що російсько–український сирний конфлікт лежить швидше у політичній, аніж у економічній площині, в Україні не сказав лише лінивий. Шкода, збитки при цьому завдаються не лише політичні, а й матеріальні. Адже варто прослідкувати, як охоронці прав російських споживачів перераховували неякісні сири та, відповідно, підприємства–порушники. Спочатку це був великий список, у якому варіювалися різні назви. Врешті ж глава Росспоживнагляду Геннадій Онищенко підписав документи про вилучення з продажу в Росії та зупинення ввезення продукції лише трьох українських виробників — із Пирятина, Гадяча та Мени.

Поки ж ішов процес, серед «таких–сяких» були названі й два підприєм­ства Сумщини: Охтирський сиркомбінат і «Бель Шостка Україна». Охтирське підприємство плавно й без пояснень зникло з повідомлень Росспоживнагляду. А от із шосткинським узагалі стався казус. Пан Онищенко назвав конкретний продукт — сир «Мисливський». Але яка нескладуха: цей сир підприємство перестало випускати ще з квітня 2009 року!

Що ж критикував глава російського споживнагляду? «Йдеться про фальсифікат, причому стовідсотково виготовлений у Росії, — переконаний Олександр Шовкун. — Адже переправити з України через кордон підроблений продукт із чужим маркуванням просто не змогли б. Тим паче продукт такого відомого виробника, як «Бель Шостка». Відповідно, стає зрозумілим, що фальсифікат виготовляли тамтешні виробники. Якщо взагалі він був. То, може, росіянам слід навести порядок у себе? Тим більше що при такій ситуації виникає сумнів і в грамотності відбору зразків із торговельної мережі».

Власне, була запущена банальна схема: в сутолоці назвати ім’я, а там спробуй, як кажуть, розберися: у нього шапку вкрали чи він шапку вкрав? Варто сподіватися, що натомість спрацює схема інша: назване — отже, розрекламоване. Враховуючи, що рекламувати є що: дослідження продукції не знайшло названого Росією порушення — в наших сирах немає пальмової олії. Від корівки наші сири — не на пальмі виросли.

«Від поля до столу»

Ситуація, що виникла, по суті, спрацювала на українського споживача. Адже продукція додатково перевірена. Щодо сумських сирів має бути спокійним і російський споживач: практично всі ті, що постачаються до Російської Федерації, сертифіковані — їх безпечність підтверджена сертифікатами відповідності; на підприємствах–виробниках впроваджена та сертифікована система управління якістю на відповідність вимогам державного стандарту ДСТУ ISO 9001, який гармонізований із міжнародним ISO 9001.

«Інакше сьогодні не можна працювати й торгувати, — каже Олександр Шовкун. — Адже якщо є маркування згідно з вимогами нормативного документа, значить, споживач може бути впевнений: діє система контролю».

Утім, нагадує він, коли попереднього разу росіяни відмовилися від нашої продукції, навіть такої претензії, як наявність пальмової олії, не було. Тоді їх перевірка показала: все відповідає вимогам стандартів. Та все ж дорікнули: немає буцімто гарантій, що ця нормальна продукція виготовлена з хорошої сировини. Ніби дещо абсурдно, та, втім, покупець завжди правий, тож має можливість повередувати. Відтак справді виникає потреба підтвердження, що не лише готовий продукт є безпечним, а й сировина, з якої він виготовлений. Таких вимог уже дотримуються в Європі.

Отож українцям теж варто зайнятися активним впровадженням систем управління безпечністю харчових продуктів, що базуються на концепції «Аналіз небезпечних чинників та критичні точки контролю» — прийнята абревіатура англійською НАССР. Кажучи зовсім просто, це забезпечення безпеки виробництва харчових продуктів «від поля до столу». І якщо позначка НАССР стоятиме на наших товарах, це відкриватиме їм шлях на великий ринок, бо показуватиме, що вони проконтрольовані.

На жаль, наші товаровиробники ще не усвідомили потреби таким чином засвідчувати безпеку сировини, що, власне, є свідченням і безпеки продукту. Та уроки, які дає життя, треба сподіватися, спонукають їх до цього.

Поки ж користуємося законодавством та вимогами стандартів, що вже прийняті. Перевірити ж відповідність можна в лабораторії «Сумистандартметрології». Її начальник Світлана Сігідіна показує приміщення та демонструє атестат акредитації лабораторії, виданий Національним агентством України. Лабораторія сама відповідає ДСТУ ISO/IEC — себто працює відповідно до національних та міжнародних стандартів. Саме тут перевіряли й наші сири. Для цього, розповідає пані Світлана, з них вилучають жир, а вже в ньому виділяють жир рослинний, — якщо він присутній. На таке дослі­дження потрібно три доби.

Можна також дослідити наявність у продуктах токсинів, радіонуклідів, віднедавна — генномодифікованих організмів. Зробити потрібний аналіз може кожен споживач, але треба знати: це не безкоштовно — підприємство називається державним, але насправді живе на самоокупності. А реактиви для досліджень нині дуже дорогі.

Хочеш безпечно харчуватися — навчися читати

При покупці ми часом забуваємо про елементарне: наприклад, подивитися термін придатності продукту. Або, скажімо, вже купивши товар, скаржимося на його якість, не розуміючи, що купили зовсім не те, що хотіли. Наприклад, придбавши спред, не треба сподіватися, що він матиме властивості масла. Навіть якщо на полиці магазину вони лежать поряд. Бо саме у спреді дійсно є пальмовий жир, а отже, якість його відповідна. Так само відрізняються сир і сирний продукт. Останній також містить рослинні жири, відповідно, він дешевший. Погнавшись за меншою ціною, ми неодмінно втратимо на якості придбаного.

Варто прочитати на етикетці й склад продукту — це допоможе переконати, чи справді купуємо те, що хотіли. А ще дивіться, які абревіатури на ній зазначені. Якщо побачите ті, які ми називали у попередньому розділі — ДСТУ, ISO, можете почуватися впевненіше: продукт пройшов контроль на відповідність стандартам. Скоро, сподіватимемося, на місцевих продуктах з’явиться й позначка НАССР.

Отож читайте на здоров’я! І їжте.

ДО РЕЧІ

Останніми роками російська влада вже двічі забороняла ввезення українських продуктів.

У січні 2006 року Россільгоспнагляд заборонив ввезення м’яса та м’ясопродуктів, молочних продуктів, риби, яєць і продукції бджільництва. Причиною заборони назвали порушення ветеринарних норм і недостатній контроль за якістю продукції з боку українського Держдепартаменту ветеринарної медицини. У листопаді 2006 року Россільгоспнагляд почав поступово знімати заборону для підприємств. За цей час, за оцінками Української аграрної конфедерації, втрачена вигода виробників склала 450—540 мільйонів американських доларів.

У серпні 2008 року Россільгоспнагляд після перевірки українських молокопереробних підприємств заборонив поставки ними сухого молока, а також скоротив кількість українських підприємств, які мали право на експорт сиру до Росії, з 15 до 7. Хоча, за даними асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», з початку 2008 року і до введення заборони українські виробники поставили в Росію 26,2 тисячі тонн сиру (вартість $149,2 млн.) і 3,2 тисячі тонн сухого молока ($11 млн.).