Україномовних б’ють!

Із нагоди Міжнародного дня рідної мови громадський рух «Не будь байдужим!» підготував аналітичний звіт «Про порушення мовних прав громадян». Це — підсумок моніторингу мовної ситуації у державі за період iз березня 2010 року до грудня 2011 року, тобто часу перебування при владі Віктора Януковича та його команди.

За ці майже два роки на офіційному рівні було зроблено чимало спроб, аби потіснити права української мови. Це й внесення скандальних законопроектів «Про мови в Україні» та «Про засади державної мовної політики», лобіювання зменшення частки національного аудіовізуального продукту в теле– та радіоефірі, спроба надати право батькам на вільний вибір мови виховання їхньої дитини, скасування обов’язкового іспиту з української мови при вступі до аспірантури тощо.

На регіональному рівні ситуація є ще гнітючішою. Так, у Криму, Луганській та Запорізькій областях і в Харкові російській мові надали статусу регіональної. В Одесі до цього ще не дійшло, але, за словами екс–заступника міністра освіти Максима Стріхи, там «говорити українською небезпечно через загрозу звільнення. Коли головою Одеської ОДА поставили «регіонала» Матвійчука, працівники адміністрації бояться розмовляти українською, бо за це вже можна вилетіти з роботи». А міський голова Одеси Олексій Костусєв дав доручення працівникам мерії надавати йому документи та спілкуватися винятково російською мовою. Водночас мер Донецька Олександр Лук’янченко не приховує, що спілкуватися українською означає бути божевільним: «Коли в мене запитують, чому я не розмовляю державною мовою, я кажу: я говорю мовою моїх виборців. От піти сьогодні в колектив Донецького металургійного заводу або на шахту ім. Засядька і зробити доповідь українською мовою — вони послухають, а потім думатимуть, що в мера щось сталося з головою».

На побутовому рівні ситуація з функціонуванням української мови взагалі вражаюча. В аналітичному звіті згадано безліч прикладів, коли україномовність ставала причиною звільнення з роботи або відмови в працевлаштуванні. Проте найстрашніше, що за українську мову навіть на 21–му році незалежності... б’ють. Так, у Броварах, що на Київщині, було побито журналіста Андрія Качора лише за те, що він як споживач вимагав книгу відгуків та пропозицій, щоб ознайомитися з відповіддю адміністрації кав’ярні на його вимогу зробити меню українською мовою. Власник закладу порвав одяг та вибив зуб Андрію Качору. А в жовтні в Одесі було побито журналістку Віру Грузову. Кривдник порадив дівчині поїхати «у свій україномовний Львів». Такі випадки — не поодинокі. При ­цьому, наголошують «небайдужі», не було зафіксовано жодного факту порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 161 Кримінального кодексу України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності)!

«Факт порушення мовних прав громадянина повинен іти далі, ніж поговорити на кухні, — аж до письмової заяви до прокуратури», — наголошує юрист руху «Не будь байдужим!» Юрій Фартушний.

Вікторія ЛУПЕНКО,
Ліна КУШНІР

КОМЕНТАРІ:

Лариса Масенко,
мовознавець, професор Києво–Могилянської академiї:

— Сьогоднi ми швидко втрачаємо тi завоювання, яких було досягнуто в попереднi роки, а саме — чиновники iгнорують державну мову, дехто вiдверто виявляє зневагу, але найбiльш загрозливим є те, що вiдбувається сьогоднi у сферi освiти.

Іван Заєць,
народний депутат:

— Сьогоднiшня загроза мовi йде вiд влади. Скорочення годин викладання української мови — це звiльнення вчителiв, скорочення їхнiх зарплат. Якщо за радянських часiв доплачували за росiйську мову, чим дискримiнували вчителiв української мови, то тепер доходить до звiльнень українських мовникiв.

Володимир Василенко,
професор Києво–Могилянської академiї:

— Мiнiстр освiти Дмитро Табачник працює системно. Як член уряду вiн виконує замовлення iноземної держави щодо знищення української мови, i держава заохочує його до цих дiй. Іде навмисний процес знищення української мови. Чому? Бо наш пiвнiчний сусiд має чiтку установу, що Україна не повинна бути незалежною державою. Їм не потрiбна українська Україна, бо поки буде мова, буде нацiя. А буде нацiя, буде й дер­жава.