Моя тітка любить казати: «Хто вибирає три дні, той вибере злидні». Не варто, тобто, спокушати долю надмірно довгими ваганнями. Міністр МВС Микола Білоконь довго не вибирав, у нього слова «три дні» породжують інший асоціативний ряд. Йдеться про те, що саме стільки міністр збирається пити (в сенсі — святкувати) в разі, якщо на президентських виборах переможе Віктор Янукович. Дослівно це прозвучало так: «Нам кажуть, що міліція повинна бути поза політикою. А я так скажу: ми орган влади, озброєний орган влади. Із самого цього визначення уже випливає, що ми повинні владу підтримувати... А переможемо на виборах у першому турі — три дні пити будемо», — заявив свого часу Білоконь підлеглим на нараді в Донецьку.
Кожен з трьох останніх глав МВС запам'ятався співвітчизникам передусім однією-двома лаконічними фразами, що увібрали в себе і норови міністра, і його нахили, і звички... Говорячи мовою лінгвістики, кожен з них має свій «вербальний код». «Код», яким «відкривається» ера Юрія Кравченка — це, звісно ж, репліка про «орлів боєвих». Його наступник — Юрій Смирнов — це роздуми уголос про те, через які причини гинуть українські журналісти (плюс комбінація з двох напівзігнутих пальців, один з яких б'є по горлу, що у сурдоперекладі означає: п'є наша преса, тому й накладає головою, а ви кажете — «Політика...»).
Микола ж Білоконь увійде в історію як автор щонайменше двох винаходів: настирливо повторюваного, що міліція не повинна бути осторонь політики, а також обіцянки «не просихати» три дні, якщо до влади прийде Янукович. Хоча, справедливості заради, треба додати, що ще Білоконь запам'ятався глибокою образою на нардепів від опозиції, котрі покликали його в парламент доповідати по Мукачеву, але замість того, щоб «тверезо проаналізувати ту ситуацію, яка склалася на сьогоднішній день», наплювали Білоконю в чесну міліцейську душу. «Мені дуже прикро, що окремі народні депутати вирішили використати цю високу трибуну для того, щоб продемонструвати неповагу в першу чергу до мене як до людини, а також міністра внутрішніх справ, представника органу виконавчої влади нашої держави», — скаржився він тоді.
А сталося в день слухань по Мукачеву те, що Микола Білоконь отримав від парламентаріїв відразу дві безкоштовні поради. Від Віктора Ющенка — триматись ближче до «параші», де, на думку лідера «НУ», Білоконю якраз і місце («Ви не забезпечили охорони урн (для виборчих бюлетенів. — Авт.), ви не забезпечили охорони дільниць, ви не забезпечили охорони бюлетенів і виборчих документів. Ви не є міліціонером, ви навіть не є сторожем», — говорив тоді Ющенко). А також від Юлії Тимошенко, яка була ще більш радикальною та запропонувала Білоконю «застрелитись або написати заяву про відставку». Лідерка БЮТі додала тоді також, що «шабаш у Мукачеві» — на совісті міністра МВС, про якого «всі знають», що він є креатурою СДПУ (о) та людиною Медведчука.
Утім, повертаючись до бажання «пити три дні». У вині, безумовно, істина (так принаймні вважали латиняни, які не були знайомі з українськими міністрами внутрішніх справ). А для останніх, до речі, у вині криється не лише правда-матка, а й наказ про відставку. Через вшанування «зеленого змія» свого часу відірвали від керма Юрія Смирнова. Дарма, що екс-міністр залишив вулицю Богомольця з орденом «За значні досягнення у професійній діяльності» та незабаром знайшов іншу посаду — факт залишається фактом: головного шефа міліціонерів занадто часто заставали «під шафе» (як писала, посилаючись на свої джерела, «Українська правда»), щоб повірити у його добровільне прощання з кріслом міністра МВС.
Чому ж досвід попередника нічому не вчить Миколу Білоконя? Мають же бути у посадовця такого рівня хоч якісь внутрішні обмежувачі, щоб не пасталакати на всю країну про свої шкідливі звички?! Навіть сліпа відданість «тілу» (в даному разі — Януковича) навряд чи вибачить в очах того ж таки «дона» кандидата готовність напитися на радощах.
До речі, коли «Україна молода» проводила своє бліц-опитування у стінах Верховної Ради і цікавилась ставленням парламентаріїв до сказаного Білоконем, одну з найбільш дотепних відповідей дав Юрій Луценко, який зазначив, що тепер його найбільш лякають навіть не самі вибори, а найближчі три дні після них. «Невідомо, кого люди зустрінуть на вулиці і в якому стані», — сказав він. А й справді, уявiмо собі лишень, що міліція під проводом Білоконя три дні поспіль відзначає «свято душі, іменини серця» — у такий час носа з домівок краще, мабуть, буде не показувати... А втім не хочеться аж настільки усе узагальнювати та погано думати про міліцію загалом — у кожного з її представників своя голова на м'язах і свій розум. Керівник у неї, щоправда, один на всіх. Але ж міністри приходять та відходять (що довели хоча б останні три роки), а щось важливіше за їхнє швидкоплинне правління лишається...
Але жарти — жартами, і філософія — філософією, а слід таки наголосити на найважливішому. Найбільша небезпека криється у тому, що зарано почав Микола Білоконь перекроювати закони. Він хоч і захистив свого часу кандидатську дисертацію з юриспруденції (як стверджує його офіційна біографія), але, напевне, так нічому і не навчився. (Може, тому, що коли інші студіювали закони, він продовжував «відзначати» своє входження до студентських лав або ж святкував щось інше). Не може міліція лізти в політичні ігри — не її це парафія. І зброя їй в руки дана не для того, щоб гнати електоральну отару до виборчих дільниць — голосувати під дулом револьвера за вже «пропитого» кандидата. Зброя їй дана, аби вона в разі необхідності саме нею відстоювала правопорядок у країні. Тобто не стояла, згорнувши руки, коли спостерігачів від опозиції (або не від опозиції — значення не має!) чи навіть народних депутатів битимуть на очах в онімілого натовпу, а діяла... І не владі міліція підпорядкована, а закону, Конституції. Влада змінюватиметься кожні чотири або п'ять років, ті ж принципи, на яких базується держава, є константою і Новим Завітом з усіма його заповідями для кожного з нас — від продавця жетонів у метро до міністра МВС. Для міністра навіть — тим паче...
Друга ж небезпека у тому, що вже вкотре Миколі Білоконю дозволяється озвучити його «одкровення». Нам, «УМівцям», не звикати до заяв міністра МВС — 10 вересня 2003 року «Україна молода» наводила слова щойно призначеного керманича Міністерства внутрішніх справ про те, що «деякі політичні сили прагнуть загострити обстановку в країні», а цього він, Микола Білоконь, дозволити аж ніяк не може. Він, мовляв, власними руками та руками своїх підлеглих збиратиме «матеріали про факти агітації за скинення конституційного ладу» і порушуватиме кримінальні справи проти «агітаторів». Повторюю: ми не стояли осторонь подібних заяв і віддали їм належне. Але реакції з боку, скажімо, представників депутатського корпусу як такої не послідувало... Тоді, майже рік тому, прагнення приборкати «окремих політиків» видавалися смішними. Зараз час жартів минув. Настав час бенкету під час чуми. І якщо ми не зупинимо чуму, то чума зупинить нас.
Прокоментувати заяви на «алкогольні настрої» міністра Білоконя «УМ» попросила передусім двох голів профільних парламентських комітетів, котрим сам Бог, парламент і виборець веліли здійснювати контроль за станом речей у правоохоронних органах.
Володимир Мойсик, голова парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, зазначає, що особисто він не був свідком слів про три дні пияцтва, але «якщо це сказав міністр МВС, то це річ, звичайно, неприпустима. Нинішній міністр вже робив закиди на рахунок того, що міліція буде займатися політикою... І висловлювання відносно підтримки того чи іншого кандидата в президенти України так само неприпустимі. Міністр МВС та його міністерство не повинні обслуговувати політику чи політиків, а винятково займатися охороною громадського правопорядку. Кому він симпатизує особисто — це його приватна справа як людини. Але Білоконь насамперед має пам'ятати про те, що він державний діяч. Після подібних заяв міліція в разі виникнення якихось конфліктів на виборчих дільницях, напевне, поводитиметься на користь того чи іншого кандидата. Бо якщо подібні речі каже міністр як перша особа в МВС, то півмільйонна армія міліціонерів, яка безпосередньо від нього отримує накази, безумовно, не може не потрапити під вплив таких заяв. А вплив цей шкідливий ще й тому, що міліціонери — самі виборці, і в родині кожен має по одному-двоє виборців...»
А Володимир Стретович, керівник Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією, «переконаний, що подібні заяви тенденційні й небезпечні. І так повелося у нашого міністра ще з тих часів, коли він був щойно призначений на цю посаду... Він тоді (пам'ятаєте?) їздив і представляв нових керівників МВС, зокрема в Дніпропетровську... І там гуляла теза про те, що ми, міліція, повинні втручатися в політичну діяльність, це неправильно, коли міліція не займається політикою. І от тепер, коли сценарій сформовано і ролі розписані, наш самовпевнений міністр проговорився про те, який варіант готується і як буде використано міліцію на виборах. Можливо, не лише міліціяю, а й СБУ, і податкову... Ми такий варіант передбачаємо. Мене дивує інше, що і суспільство, і парламент проковтнули таку заяву, а от коли б таке трапилося у сусідній Польщі чи Литві, то з такого міністра сміялися б усі газети, а потому його просто викреслили б, і всі забули б, як його прізвище. Від цього усі наші біди — ніхто не вказує невігласу і нахабі, де його місце...» Чи не збираються депутати порушити питання про невідповідність Білоконя тій посаді, яку він обіймає? «Парламент не може порушити питання про відставку Білоконя, — відповів Стретович, — бо ми вже мали прецедент, коли стояло питання стосовно начальника Закарпатського УМВС, який потім лише отримав заохочення... При нинішній владі й нинішньому Президенті парламент взагалі паралізований — на ситуацію в державі впливають не депутати, які втілюють волю виборців, а наш загальноукраїнський сюзерен...»
Поспілкувавшись iз головами комітетів, я вирішила поцікавитись іншими думками — зокрема думками депутатів як представників тих політичних сил, чиї висуванці підуть на вибори як кандидати на посаду Президента.
Віктор Пинзеник як представник блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» лаконічно зауважив, що «згідно із законом, міліція не повинна втручатися ні в які політичні речі. Коли вона намагається це робити — це є неправильна позиція, яка суперечить законодавчим нормам України». При цьому пан Віктор воліє не переоцінювати як вплив Миколи Білоконя, так і вагу його заяв: «Я переконаний, що у нас повно мудрих людей у міліції, які дають належну оцінку і цьому режиму, і його приреченості...». «Чи означає це, що «Нашу Україну» не лякають «анонсування» планів випити за перемогу Януковича?» — запитала я. «Люди будуть приймати рішення. У тому числі й ті з них, хто працює в органах Міністерства внутрішніх справ. Переконаний, що вони проголосують за Віктора Ющенка», — сказав Пинзеник.
А от Юрій Луценко, член фракції СПУ — політичної сили, яка, напевне, виставлятиме свого «гравця» на президентських виборах, зазначив, що сказане Білоконем вважає «словами не державного діяча, а хронічно хворого на політичну заангажованість». А втім, додав Луценко, це «абсолютно не змінило мого ставлення до Білоконя, я знав і раніше, що він — упереджений та недалекоглядний, сьогодні це лише підтвердилося на всі сто відсотків... Хоча і без цієї заяви міліція на виборчих дільницях поводитиметься так, як і завжди, — так, приміром, як вона вела себе у Мукачеві. Бо для неї головним керівництвом до дії є вказівки її начальства з Адміністрації Президента. Але для суспільства страшним є навіть не це, а найближчі три дні після виборів, бо ж невідомо, кого люди зустрінуть на вулиці і в якому стані».
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
