Як оборонятиме Україну москаль–розбишака?

Президент уміє дивувати. Позавчора ввечері Віктор Янукович призначив міністром оборони Дмитра Саламатіна. Перед тим він звільнив із посади Михайла Єжеля, який давно розчарував главу держави і чекав відставки ще з середини минулого року.

Експерти з військової тематики зізнаються, що не могли передбачити таке призначення, хоча досі Саламатін і був головою «Укрспецекспорту». Міністерство оборони — відомство людей, які «честь мають», — очолила особа, яка, будучи парламентарієм від Партії регіонів, ламала носи опонентам і парламентські меблі, ігнорувала регламент і закон. Уже очолюючи відомство з експорту зброї, Саламатін побив стільцем директора київського підприємства «Термохолод» Юрія Кисельова — просто через те, що він мав інший погляд на питання оренди одного будинку двома структурами. А вчора Президент особисто представив Дмитра Саламатіна керівництву МО та Генштабу ЗСУ.

Найважливіше: 46–річний Саламатін до 1999 року був громадянином Росії. За деякими даними, він — зять колишнього першого віце–прем’єр–міністра РФ Олега Сосковця. Це породжує слушні побоювання: чи може Українська Держава довірити свою безпеку особі з подвійним дном? Чи може Міністерство оборони України уникнути прямого впливу Кремля? Чи мав Янукович приховані мотиви при «здачі» оборонного відомства не просто цивільній людині без управлінського досвіду в царині ЗСУ (хоча варто відзначити й це), а ставленикові російських кіл?

До речі, відзначимо, що новий голова Служби безпеки України Ігор Калінін, указ щодо якого Янукович видав минулого тижня, — теж уродженець РФ.

«Саламатін — це темна конячка. В мене більше питань, аніж відповідей, — каже в коментарі «УМ» незалежний експерт із військових питань Анатолій Павленко. — Як він отримав громадянство України? На це є особливі умови — терміни та все інше. Мені цікаво, що спонукало його в 99–му році приїхати в Україну, залишаючи в Росії достойну посаду. Наприклад, я перевівся сюди в 1992 році з Тихоокеанського флоту, тому що тут започатковувалися Збройні сили України. Я був тут із самого початку. А які події штовхали Саламатіна, мені невідомо».

Очолюючи з 2010 року «Укрспецекспорт» — компанію, котра займається продажем зброї і військової техніки за кордон, Саламатін тривалий час поєднував цю посаду з депутатським мандатом, що є порушенням закону. Дмитро Альбертович не перетруджувався у парламенті: він жодного разу не виступив із промовою, не подавав депутатських запитів і лише одного разу зареєстрував коротенький законопроект, «автомобільний».

У Саламатіна була інша функція — «тафгая». Силою кулаків і твердістю лоба він «виховував» опонентів. Короткий список бійок за участю Саламатіна: переламав ніс «нашоукраїнцю» Карпуку під час ратифікації «харківських угод»; вирвав двері в президії парламенту й «зачистив» майданчик від опозиціонерів під час блокування трибуни; виштовхав нардепів з апаратної кімнати системи «Рада».

«У силові структури залучаються люди, які особисто віддані Президентові. Адже в суспільстві нагнітається атмосфера залякування, глава держави скаржиться на погрози життю — ці фактори теж позначаються на рішенні Президента, — каже «УМ» Володимир Карпук. — Цю людину не назвеш професіоналом у сфері національної безпеки та оборони. Це людина неврівноважена, психологічно не стійка».

«Нашоукраїнець» вважає, що Міноборони мала б очолювати людина, здатна ухвалити відповідальне рішення «на рівні генетичного коду». «Президент розуміє, що українець і професіонал ніколи не буде діяти супроти власного народу», — резюмує Карпук.

ДО РЕЧІ

Володимир Карпук розповів, що, попри звернення до прокуратури з приводу завдання йому тілесних ушкоджень з боку Саламатіна, «силові» структури не проявили достатньо інтересу до заяви. «Я давав пояснення та свідчення по цьому факту. Але далі справа не зрушила... Ми теж не педалюємо цей процес, бо розуміємо, що прокуратура одночасно почала б педалювання справ щодо наших колег, які намагалися захистити Україну від «харківських угод» (через застосування димових шашок та ін. — Ред.), — каже Карпук.