21 сiчня послухав iнтерв’ю Романа Чайки з колишнiм мiнiстром закордонних справ Борисом Тарасюком, який за списком блоку Вiктора Ющенка потрапив до парламенту. Сьогоднi, судячи з його слiв, вiн за будь–яку цiну чiпляється за соломинку, аби знову залишитися бiля парламентського корита. І тому вiн миттєво, залежно вiд полiтичної ситуацiї, переорiєнтувався i натякав кореспонденту «5–го каналу», що, очевидно, пiде у «слуги народу» тепер уже разом iз партiєю «Батькiвщина».
Пан Чайка поставив Тарасюку провокацiйне запитання: чому проти Вiктора Ющенка досi не порушено кримiнальної справи, за що саме телевiзiйник не уточнив, бо й сам, певно, не знає. Ну, з Р. Чайки що взяти? Вiн журналiст. Кому ж, як не журналiсту, ставити провокацiйнi запитання. Але ж перед ним сидiв екс–мiнiстр закордонних справ! І цей екс, не клiпнувши й оком, почав швиденько перебирати у своїй черепнiй коробцi, що в такому ж темпi й у такому неординарному випадку вiдповiсти телеведучому. Оскiльки конкретних фактiв у пана Тарасюка, очевидно, не було анi пiд руками, анi на паперi, як i в реальностi, вiн почав займатися дипломатичним словоблуддям. Мовляв, пан Ющенко досi користується президентською дачею у Кончi–Заспi! А це вже багато про що говорить. Очевидно, говорить тiльки самому Борису Тарасюку i тим, хто повiрить дипломату на слово...
На мiсцi пана Чайки я «великому «рухiвцю» нагадав би, що такими дачами користуються екс–президенти Л. Кравчук i Л. Кучма. Перший уже 17 рокiв, другий — сім, а В. Ющенко тiльки — два роки. А ще додав би, що за Постановою Верховної Ради всi українськi президенти пожиттєво мають право на проживання в цих, президентських, дачах. Чому ж Кравчуку i Кучмi можна, а Ющенку — нi, екс–мiнiстр не пояснив. До того ж із сім’ї Ющенка вже була заява, що вони збираються виїжджати з тієї Кончі.
Не пояснив пан Тарасюк i своєї другої позицiї щодо Вiктора Андрiйовича. Мовляв, вiн забезпечив «одноосiбно» (наголошую на цьому словi колишнього ющенкiвця) прохід до президентського крiсла Вiктору Януковичу. Чи не оригiнальна вiдповiдь дипломатичного вовка? Вiктор Ющенко забезпечив. А де ж тодi був Б. Тарасюк? Я, наприклад, голосував за Вiктора Андрiйовича разом iз 5 вiдсотками iстинних українцiв, якi мислять трохи глибше, нiж екс–мiнiстр, вiн же мiстер Нiсзавiтром, як називають Бориса Тарасюка в народi. Що, мене Вiктор Андрiйович примушував голосувати за Вiктора Януковича? Не примушував. Я голосував, як менi пiдказувала моя совiсть i любов до України. Я й тодi розумiв, хто має стати i вдруге українським президентом, але не моя вина i не Вiктора Ющенка, що народ, як сказав гетьман Мазепа, не «за свою користь дбає i очевиднiй небезпецi не запобiгає», а голосує за iнородцiв, якi мажуть медом душi i яким Україна потрiбна тiльки для крiсла i для ситого корита. Як i нинi Б. Тарасюку: дорватися б знову до корита, наповнення якого не порiвняти навiть з європейським кошиком, котрий я навiть у снi уявити не можу, маючи мiзер — пенсiю.
Виявляється, пан Тарасюк, вiдповiдаючи на запитання, чому не порушено кримiнальної справи проти Вiктора Ющенка, дуже дивується. Адже ще у 2006 роцi Вiктор Андрiйович давав комусь там (прiзвищ пан рухiвець не називає) якiсь уснi, саме уснi вказiвки пiдвищити для українцiв цiну на газ у два рази. Отакої! І це йде в ефiр для мiльйонiв телеглядачiв. Запитати б Романа Чайка: а чи ви можете назвати тих фiгурантiв поiменно, i чому це раптом Вiктор Ющенко давав такi уснi вказiвки? Чи це не з цiєї ж серiї, що Вiктор Андрiйович «одноосiбно» забезпечив перемогу Вiктору Федоровичу i тим самим, за словами Нiсзавiтра, зрадив нацiональнi iнтереси? За логiкою пана екс–дипломата, уснi слова — нiким i нiчим не пiдтвердженi й не засвiдченi — кримiнальна справа...
А наостанок ще й таке вилiтало з дипломатичного рота, де йшлося про бандитiв, якi мали б сидiти в тюрмах. Але саме з обранням Вiктора Андрiйовича цi бандити самi себе такими визнали i самi себе осудили, майнувши за рiзнi кордони України i в рiзних напрямках. Там вони за накраденi грошi в українцiв, за мiльйони доларiв купили собi громадянство в чужих краях, починаючи вiд бiлоконiв, засух i закiнчуючи бакаями та крамними. Це для Б. Тарасюка не факт.
Прослухавши всi запитання i вiдповiдi телевiзiйного iнтерв’ю, я дiйшов висновку: Юлiю Володимирiвну посадили безпiдставно i саме тому з кожним днем зростає її рейтинг як великомученицi. От тут Рух i може пiдставити плече її партiї. Простiше кажучи, на спинi «Батькiвщини» пан Тарасюк знову потрапить до парламенту. Вiн, мовляв, про свою органiзацiю дбає. Це, звичайно, добре. От тiльки погано, коли ти сам себе зраджуєш.
Пiсля тих «об’єктивних» вiдповiдей пана Тарасюка хочеться поставити пiд сумнiв i його рухiвство. Я особисто не вiрю в щирiсть його заяв, як i в щирiсть його любовi до України. Це кон’юнктурна любов. Адже i я вийшов з епохи Радянського Союзу, i знаю, що жодного кандидата в дипломати тодi не посилали за кордон, якщо вiн не пройшов крiзь чистилище контори глибокого бурiння (абревiатура — КГБ). А товариш (на той час) Тарасюк неодноразово перебував на сесiях ООН. Вiн, як i його попередник i очiльник Руху Геннадiй Удовенко, змушений був писати рапортички на «велику землю» про дiаспору, про так званих, «українських буржуазних нацiоналiстiв». Це вiдомi речi. Згодом Удовенко став «великим рухiвцем», а вiдповiдно — чи не найбiльшим патрiотом України. Естафетну рухiвську паличку прийняв iз рук Г. Удовенка пан Тарасюк. За яким принципом? Звичайно, за кон’юнктурним. Бо як iнакше можна розцiнити вищезгадане iнтерв’ю «нунсівця» Бориса Тарасюка? Наближенням виборiв! У повiтрi знову запахло парламентом. Цього разу для Б. Тарасюка запахло «Батькiвщиною». У цьому i вся суть. Тут уже не до дипломатiї.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
