Тріщать стіни? То Генпрокуратура будує

09.02.2012
Тріщать стіни? То Генпрокуратура будує

Прості кияни та їхні оселі потерпають від будівельних намірів ГПУ. (Фото Юрія САПОЖНІКОВА.)

У понеділок у дворі Генеральної прокуратури сталася НП. Як повідомляла «УМ», там загинув будівельник: трагедія сталася на скандальному об’єкті — за 280 мільйонів гривень ГПУ з весни минулого року зводить тут каркас 14–поверхової прибудови. Прокурорам у старому приміщенні тісно, тож проектом передбачена підземна парковка, зала засідань, вертолітний майданчик та зимовий сад. Усе це з’єднається із уже «освоєним» корпусом. У зв’язку з трагічною подією будівництво, що велося авральними темпами, призупинилося. Прокуратура від коментарів щодо смерті будівельника утримується.

Натомість місцеві мешканці такому затишшю по–своєму раді — дві доби у них нормальний, здоровий сон, а стіни будинків перестали трястися. Півроку тому вони активно зверталися і до чиновників із ГПУ, і в Головне управління архітектури зі скаргами на шум та тріщини у квартирах. Тепер переймаються іншим — як узагалі не втратити житло і лишитися на Печерську. «Україна молода» — про будівництво штаб–квартири Генпрокуратури очима тих, хто спостерігає за ним із вікна та паркує автівки поруч із прокурорськими.

 

«Зламали наш шлагбаум»

Мешканці вулиці Рибальської, що поруч із Різницькою, звички своїх сусідів — високопосадовців із Генпрокуратури — вивчили добре. І, судячи з почутого нами, особистими якостями прокурорів незадоволені. Крім будівництва, від якого потерпають люди і на якому гинуть будівельники, скаржитися є на що.

«Рейнж ровери», останні моделі «БМВ» і «Мерседесів» — цими автівками, купленими, безумовно, за кровно зароблені, заставлені двори практично всіх прилеглих будинків. Уранці місцевим важко виїхати, вдень — припаркуватися. Чоловік, що мешкає в будинку на Рибальській, 11–Б, каже, що машини саме прокурорські — водії щоранку прямують у приміщення Генпрокуратури. А ще скаржиться, що боротися з таким напливом іномарок марно — «якось поставили у дворі шлагбаум, то за кілька днів його просто зламали й викинули», і, чи то жартома, чи всерйоз додає: «вони ж не можуть пакунки перекладати з багажника в багажник просто під прокуратурою, а тут зайвих очей немає».

Як «замолювали» Кловку

Утiм усе ж більше «щастя» прийшло до мешканців згаданого будинку саме з початком будівельних робіт. Генпрокуратура банально не врахувала (чи то не захотіла того робити) Державних будівельних норм — відстань між будинками вище 4 поверхів має бути 20 метрів. У випадку з Рибальською, 11–Б їх максимум 10.

Будинок у тріщинах, на деяких комунальники поставили «маячки», деякі з них уже теж встигли потріскатися. Наскрізні тріщини утворилися на всіх поверхах, особливо з того збитків — у квартирах, де щойно зробили ремонт. У квартирі №27почав розходитися паркет, а в кухні росте скрізна тріщина — її родина пенсіонерів заліплює скотчем. Помешканням гуляють протяги.

Мешканка Олена Перова каже, що хоч її триповерховий будинок і 1914 року будівництва, проте після капремонту й біди із ним не було б, якби не злощасна багатоповерхівка. «Роботи там почалися в 2004 році, за часів Генпрокурора Васильєва. І коли ті «кроти» почали рити, на диво для себе виявили, що просто під ними тече річка Кловка, і вона «вийшла з берегів». Після Помаранчевої революції Васильєва зняли і яму закопали. Потім, за Піскуна, знову почали рити. Знову річка Кловка вийшла, знову все затихло. І вже у квітні нова влада взялася за будівництво капітально», — розповідає жінка.

Вона зазначає, що боротися з водною стихією прокуратура вирішила серйозно, залучаючи вищі сили після того, як одного разу в «трясовину» затягло тягач і його добу не могли витягти. «Священики приїздили сюди тричі. А на Перше травня вони відспівали літургію, очевидно, проти водної стихії, і навіть закопали капсулу. Та через кілька днів будівельники почали копати там, де ту капсулу і закопали. Нормально? Зараз будівництво ніби не підтоплює, але страшно подумати, що річка змінила русло і може завалити котрийсь житловий будинок».

Тріщини — вигідні?

До слова, набожність ГПУ — то явище вибіркове. Півроку тому, після кількох сюжетів по телебаченню про те, що гуркіт у дворі на Різницькій не дає спати мешканцям сусідніх будинків, прокурори заявили, що в організацію праці внесено кардинальні зміни, і бу­дівельники трудяться лише з 8–ї до 20–ї години, й винятково в робочі дні.

Категоричне заперечення цього отримуємо відразу. Виявляється, та «акція» була тимчасовою. «Так, iз місяць не працювали вночі, а потім знову почали гатити кувалдами», — каже чоловік пенсійного віку з будинку на Рибальській, 10. Консьєрж говорить про інші незручності, пов’язані з прокурорським будівництвом: увечері в деяких квартирах світло можна і не вмикати, бо ж прожектори працюють потужні. Гуркіт і матюччя з майданчика лунає теж цілодобово, без винятків на великі православні свята.

Про всі ці негаразди люди писали у владні інстанції, а тепер розгубилися: ходить чутка, що ГПУ вигідно довести один–два будинки до аварійного стану та знести, відселивши мешканців у квартири на Троєщинi. Тоді, мовляв, прокуратурі й за свою відповідальність перейматися не треба, коли, в разі чого, стіна впаде, і для парковок місця буде достатньо.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>