На минулорічному конкурсі молодих художників МУХI–2011, що проходив у столичному Crystal Hall, журі у складі художника Тіберія Сільваші, галеристів Євгена Карася, Марини Щербаченко, Вікторії Бурлаки, директора Інституту проблем сучасного мистецтва Віктора Сидоренка, мистецтвознавця Олександра Соловйова побачило у Данилові Галкіну незаперечного переможця. Настільки їх вразила робота молодого дніпропетровця «Стережіть (ся) дітей». Однак у рідному Дніпропетровську Данила чекало ставлення зовсім інше. Одна з керівниць місцевого художнього музею привселюдно назвала його творчість «чимось таким, що з мистецтвом нічого спільного не має». А на довершення хлопця викликали до... прокуратури саме з приводу його розхвалених у Києві робіт.

«Зміст проекту «БДСМ–2222», що експонувався на виставці «20 номінантів на премію PinchukArtCentre», був неправильно трактований одним iз дитячих фондів, який написав на мене до органів прокуратури заяву зі звинуваченням у пропаганді педофілії і розповсюдженні дитячої порнографії, — пояснює «УМ» Данило. — Тільки таке звинувачення є повною протилежністю концепції проекту. Діалог iз працівниками прокуратури відбувався у доброзичливій атмосфері. Зрештою, «справу» передано експертній комісії з моралі, яка повинна дати оцінку щодо того, чи є «БДСМ–2222» аморальним».

Театр «Відритий погляд» — один iз наймолодших у Києві. Заснований у 2008 році, він не лише зарекомендував себе дуже і дуже цікавим гравцем театрального процесу в столиці, а й сповна відчув усі «переваги» госпрозрахункового існування. І якщо для театрів академічних чи муніципальних найпопулярнішим поясненням малої кількості прем’єр чи їхньої, м’яко кажучи, далекого не ідеальної якості було недостатнє фінансування, то тут такої «відмазки» не може бути в принципі. Тож цікаві, непрохідні, резонансні вистави для «Відкритого погляду» — єдина можливість бути завжди у сфері уваги столичних театралів.

Він теж дуже любить футбол. Всесвітньо відомий тенор Пласідо Домінго, переговори про українську гастроль якого без успіху тривали 12 років, таки вирішив заспівати в Києві. І приїде він — тому що Євро. Концерт відбудеться 29 червня.

В основу стрічки Саймона Кертіса покладено два романи Коліна Кларка — обидва про те, як він, будучи 24–річним випускником Оксфорду, закохався не лише в кіно, а й у найвідомішу білявку всіх часів і народів. Сталося це так: Колін влаштувався помічником режисера Лоуренса Олів’є на зйомках фільму «Принц та танцівниця», де Олів’є грав головну чоловічу роль, а на головну жіночу запросили найуспішнішу акторку того часу — Мерилін Монро. Одним із обов’язків молодого хлопця було слідкувати за актрисою, яка вже тоді славилася емоційною нестабільністю. Але Мерилін — це не просто солоденьке личко та зваблива поведінка, вона — неймовірний згусток болю та почуттів, який, на жаль, не кожен може розгледіти. Проте головному герою це вдається, і він закохується в неї: причому не як у акторку та секс–символ, а як в тендітну жінку, якою вона й була насправді.