Облущені шишки — чудове паливо. (автора.)
Зараз у центрі кипить робота щодня — переробляють шишки ялини, модрини, сосни. З усієї маси зібраних плодів хвойних дерев насіння виходить від двох до десяти відсотків, залежно від виду шишок. «Шишки заготовляють у лісових господарствах області, — розповідає «УМ» директор насіннєвого центру Федір Пелиньо. — В кожному господарстві є постійна лісонасінна база, «плюсові» дерева — найбільші за висотою, діаметром, стійкі до хвороб та шкідників. І тільки шишки, заготовлені з таких еталонів, відбирають для переробки. Також перед заготівлею шишок проводять обстеження насаджень, щоб, бува, десь не завелися шкідники. А вже зібрану сировину привозять до центру».
Крім того, дотримуючись вимог лісонасінного районування, насіння дасть найкращий результат, якщо його посіяти в «рідному» для нього регіоні, тож отримане насіння везуть назад у лісове господарство, яке його заготовило.
У зелених ящиках на вулиці насипані шишки. Тут вони не просто зберігаються, а проходять процес природної сушки — вирівнювання вологості. Вологість насіння — одна з головних його характеристик. Тож за цим на виробництві добре пильнують.
Заходимо у приміщення. У просторій будівлі тепло і шумно. Але головне — все тут насичене неймовірно приємним запахом шишок, такого аромату навіть у хвойному лісі не відчуєш. «Це — наша шишкосушарка, — показує на машину директор центру. — Основна вимога до процесу сушіння шишок — максимальне збереження посівних якостей насіння. А це можливо лише за дотримання відповідних режимів температури й вологості. Зараз тут закінчує сушитися партія соснових шишок — майже 800 кілограмів. А заклали сировину в сушарку близько 20 годин тому. Повітря в машині нагрівається до потрібної температури в чотири етапи, тим самим висушуючи шишки до потрібної вологості. Зараз температура у сушці — 47 градусів».
Відкриваємо двері сушильної камери і теплого повітря зi «смачним» запахом стає ще більше. Шишки сосни вже розкрилися, а деякі ще потріскують. Соснові й смерекові шишки добре розкриваються, інша справа — модрина. Її плоди менші й щільніші, тож розкриваються дуже «неохоче». Тому перед тим, як сушити, шишки обов’язково скроплюють водою. Так отримати насіння набагато простіше.
«Ось вони всі розкрились, час витягувати, — показує пан Федір. — Зараз шишки завантажать у спеціальну машину. Всередині приладу — великий барабан, що обертається. За його допомогою й вилучаємо насіння».
Малесеньке насіння з «крильцями» та хвоєю висипається у контейнер. А пусті шишки випадають окремо. Їм тут також знайшли застосування. «Це безвідходне виробництво, — усміхається Федір Михайлович. — Ми використовуємо порожні шишки як паливо. 60—70 відсотків дров, решта — шишки. Так опалюємо і приміщення, і воду для сушарки нагріваємо. З шишок дуже велика тепловіддача, тож палити лише ними не можна — тільки разом iз дровами».
Далі насіння очищається ще кілька разів: від хвої, зайвого сміття та крилець, у які воно заховане. Так отримують матеріал необхідної вологості та якості. Тепер якість насіння буде перевіряти відповідна служба. «Кожну партію ретельно перевіряють працівники лісонасіннєвої інспекції, — продовжує директор. — Потім ми його герметично запаковуємо й кладемо в холодильник. Там, при температурі у мінус двадцять градусів, запаковане насіння може лежати десятиліттями, зберігаючи високу схожість».
Крім вологості й схожості, насіння перевіряють iще й на ураження шкідниками та грибками. За шість років роботи підприємства продукт, ушкоджений грибками, трапився лише один раз. Тоді всю партію довелося обробляти спеціальним засобом. «А для того, щоб уникнути подібних неприємностей, адже шишки до нас привозять звідусіль, приміщення та усю техніку регулярно обробляємо антисептиком».
Прямуємо до холодильної установки, де зберігається насіння. Увагу привертають слоїки з різноманітним насінням, серед них є і такі екзоти для тутешніх країв, як, наприклад, гінгко білоба. «Це — банк генів, — пояснює мій співрозмовник. — На цій полиці зберігається насіння тих порід дерев, які рідко плодоносять. Наприклад, добрий урожай дуба звичайного збирають лише раз на п’ять–вісім років, бука лісового, сосни звичайної — три–п’ять. Тож, аби завжди мати готовий посівковий матеріал, ми і створили такий запас».
Звичайно, хороше та якісне насіння проросте. І це вже непоганий результат, проте у лісовому господарстві області на досягнутому не зупиняються та впроваджують нові технології виробництва лісового посадкового матеріалу. На території підприємства побудовано невеличку теплицю, а поруч, під снігом, ростуть молоденькі деревця. «Річ у тім, що для того, аби з насіння виростити дерево, слід затратити чимало часу та докласти багато зусиль. Спочатку насіння висівають у теплицях господарств, через рік сіянці викопують та пересаджуєть у відкриті розсадники, де деревця виростають до потрібних розмірів, — продовжує Федір Михайлович. — І лише потім вони потрапляють на заздалегідь підготовлені території. Під час викопування коренева система дерева пошкоджується, а через це на новому місці дерево як мінімум рік буде приживатися, і не факт, що воно не загине. Тому ми хочемо вдосконалити і цей етап вирощування. У світі вже давно використовують інший метод. Його суть полягає у вирощуванні сіянців із закритою кореневою системою».
Федір Михайлович каже, що за новим методом сіянці виростають у спеціальних горщиках iз субстратом (торфовий ґрунт, ретельно підібрані добрива та активатори росту). Таким чином, сіянець значно більший по висоті і виймається з горшка разом із землею. Коли він потрапляє на лісові посадкові площі, то корінці не пошкоджуються і саджанець без зайвих стресів продовжує рости. Проте для вирощування великих обсягів усі етапи робіт потрібно автоматизувати. На підприємстві вже навіть знайшли фірму зі світовим ім’ям, що погодилася побудувати такий об’єкт. Залишилося не мало не багато — знайти кошти на реалізацію задумів.
«Якщо цей комплекс змогли побудувати за кошти лісових господарств області, то на наступний етап таки треба просити гроші в Агентстві лісових ресурсів України, — каже пан Федір. — У грудні начальник нашого управління Анатолій Дейнека вже мав переговори зi шведською компанією ВSS AB. Представники компанії були на підприємстві та оглядали приміщення. Розробили проект для розсадницького комплексу. Спеціалісти визначили, що в нас є можливість його зробити та вирощувати більше двох мільйонів сіянців у рік із закритою кореневою системою. Проте інвестицій треба 27 мільйонів гривень...».
Жителів сіл Троянівка та Бірки, що в Зіньківському районі, обурив той факт, що приватне підприємство «Картопля Полтавщини», яке веде господарську діяльність, зокрема й на території Бірківської сільської ради, розорало орендовані землі площею 28,7 гектара, які були луками, оскільки розміщені безпосередньо біля річки Грунь-Ташань, iз таким прицілом, щоб вести на них інтенсивне землеробство. >>
У народі кажуть: щоб життя немарно прожити, треба збудувати дім, посадити дерево і виховати дитину. Лісівники Великокопанівського лісництва за своє життя висадили тисячі дерев. Справа ця доволі копітка: спочатку в спеціальних розплідниках вирощують саджанці для подальшої висадки, а пізніше за допомогою спеціальної машини їх висаджують у відкритий ґрунт. >>
Зазвичай тихе та спокійне курортне місто Бердянськ, що у Запорізькій області, нині активно укріплює свою оборону. І невипадково — відомий курорт розташований за кілька десятків кілометрів від буремного Донбасу. >>
34-річний Сергій Антоненко підкреслює: це не бізнес, а переконання. Йому прикро від того, що наша Україна, яка могла б бути райським куточком, настільки засмічена. Тому молодий чоловік, за першою освітою технік-механік, а за другою, вищою, — економіст-правознавець, от уже 10 років власними силами бореться за чистоту навколишнього середовища, розгрібаючи смітники. >>
Маленьке село на межі Дрогобицького і Сколівського районів стало відоме кілька років тому завдяки фестивалю української історичної культури «Ту Стань!», хоча музей–заповідник існує вже давно, з 1994 року. Колишнє місто–фортеця виконувало важливу прикордонну місію і згадувалось як рівня Львову, Перемишлю і Галичу. Перші згадки про фортецю датуються 1340 роком.
До Урича веде нелегка дорога. Здавалося б, якихось кілька кілометрів від відомого на всю Україну курорту Східниця, можна і пішки пройти. Але. Дорога проходить через ліс, у гiрськiй місцевості. Та й майже битий шлях зі щебнем автобаном не назвеш. Від найближчого міста, Борислава, до Урича — годину їзди. А з громадським транспортом ситуація ще гірша: автобус ходить раз на добу, дiстатись можна або пішки, або автостопом. Уздовж усього села протікає річечка, хати часто стоять на узвишшях, до них ведуть сходи. А одразу за селом починаються скелі, де колись була фортеця i, за місцевими легендами, бував сам Довбуш. За кілька років фестивалів місцеві звикли до туристів, але святкування масштабних корпоративів заможних підприємств тут ще не було. Нещодавній корпоратив начебто і не приховувався, але серед місцевих мешканців почали поширюватися чутки, а на сайті заповідника в цей день з’явилася інформація, що він закритий для відвідування з «технічних причин». До слова, жодне львівське ЗМІ і словом не згадало про грандіозне гуляння. >>
Національний цирк України розпочав осінній сезон новою програмою — «Просто супер!». Незважаючи на показне, якесь тінейджерське звучання назви, нова вистава і справді емоційно вражає. «Цвяхами програми» є майже півсотні хижаків та ризиковані акробатичні трюки, окремі з яких виконують Ілля та Данило Страхови, зірки телепроекту «Україна має талант». Постановник шоу — народний артист України Володимир Шевченко, який за 40 років роботи в Київському цирку став легендою. >>
