Віслава над Віслою

У цьому красивому стародавньому місті фактично почалося й логічно замкнулося її життєве коло. Народжена 2 липня 1923 року поблизу Познані, Віслава Шимборська разом iз батьками оселилася у Кракові, коли їй виповнилося вісім років. Тут вона ходила до школи, почала втілювати свої творчі ідеї — малювати, писати прозу, а згодом і поезію, з трепетом у серці друкувати перший вірш — у 1945 році, під назвою «Шукаючи слова», закохувалася, одружувалася, розлучалася, мешкала у знаменитому на той час Будинку літераторів, де молодь влаштовувала щотижневі літературні симпозіуми (як згадував її у той час письменник та перекладач Мачей Сломчинський — «молоденька гарненька дівчина, яка в міру попивала горілку і пирхала зі сміху, слухаючи тексти, від яких почервонів би і мерзотник–рецидивіст») і ставала об’єктом критики: річ у тім, що у 1950—60–х роках Віслава Шимборська підписала кілька контраверсійних листів, що були на руку тодішньому політичному режиму в ПНР.

В Україні вірші Віслави Шимборської можна прочитати в перекладі Дмитра Павличка, Григорія Кочура, Ярини Сенчишин, Наталі Сидяченко, Леоніда Череватенка та інших. Хоча перекладач, професор НаУКМА Оля Гнатюк, вважає, що ці тексти не дають повної уяви про стиль Шимборської: «В Україні її творчість відома, є переклади більш і менш відомих перекладачів. Інше питання, як бути з цими перекладами, бо її поезія — надзвичайно тонка, іронічна, яка не завжди вловлювалася перекладачами. Це французька традиція модерної поезії, яка у Віслави Шимборської відчутна, оскільки у 1950–ті роки, коли була та задушлива атмосфера, вона перекладала французьку поезію першої половини ХХ ст.».

У 1996 році Віслава Шимборська зійшла на вершину світового визнання — отримала Нобелівську премію з літератури. Трохи більше ніж рік тому — у січні 2011–го — поетеса отримала найвищу нагороду Польщі — Орден білого орла. У листопаді ж перенесла складну операцію. Смерть до Віслави Шимборської прийшла уві сні 1 лютого, про що повідомив її секретар Міхал Русінек. Вважається, що такого відходу треба заслужити. Очевидно, Віслава Шимборська її заслужила, і це, можна припустити, найбільше визнання її у Бога.