І знову Крути...
Їх нам повiчно не забути,
Нащадкам нашим, друзям й ворогам,
Не замести столiттям i снiгам,
Ми знову й знову будем чути
Їх голоси, як поминання
Гарячих, молодих сердець.
Забрав до неба їх Отець,
Та їхня посмiшка остання
І тихе, зболене — прощайте,
Любiть цей свiт, творiть, кохайте —
Нам дзвоном застороги б’є.
— Уберiгайте все своє,
А надто — Україну–неньку,
Була нас гiмназистiв жменька,
Та ми поставили заслон.
Любов i честь — ось наш закон!
Так, ми загинули, та вдвiчi
Свободи запалали свiчi,
Бо нашi роки молодiї
Не згасли, а дали надiю,
Посiяли таке зерно,
Яким у свiтi вже давно
Не засiвали ниву долi.
Ми, як колосся в хлiбнiм полi,
Духовним урожаєм стали,
Всипались знов i засiвали
Все новi i новi лани.
Звойовували в сарани,
Змiтали нечисть iз полiв
І сiяли новий посiв.
Бояться новi муравйови
Знову втопити нас у кровi.
Ми смертю смерть перебороли,
Такеє щеплення вкололи
У нашу долю українську.
Боїться вурдалак чужинський,
Бо ми свободу освятили
І вiльно пiднялись на крилах
Жертовностi. Пiшли в безсмертя —
І цього з пам’ятi не стерти
Повiк, доки народ єдиний
Тримає прапор України.
Ярослав ГИЦЬ
с. Бужанка, Волинська область