Поки «мама» в тюрмі

В останніх листах на волю Юлія Тимошенко закликає опозицію до єднання, пише, що єдиним шансом запобігти взаємопоборюванню й перемогти на виборах є лише об’єднання опозиційних партій у єдиний партійний список та висунення узгоджених кандидатів у мажоритарних округах. «Вірю, що опозиційні сили зможуть знайти такий консенсус без дріб’язкової боротьби... і хоч один раз продемонструвати любов до України, а не до себе», — пише екс–Прем’єр–міністр. Згадуючи її з Віктором Ющенком п’ятирічний «консенсус» часів спільного перебування у владі, лозунги лідерки ВО «Батьківщина» викликають відчуття парадоксу.

Як зауважив Роман Безсмертний, колишній керівник виборчого штабу «Нашої України», на мітингу в День злуки опозиційні сили мали оголосити ультиматум про звільнення екс–Прем’єрки, тож «чому ідеологічні лідери акції не підняли це питання?»

Відтак знову виходить на поверхню тема підводних течій і «зрадників» у БЮТ.

Коробка з–під ксерокса — мільйон доларів

«До Помаранчевої революції в «Батьківщині» були бійці, які відкрито виступали з критикою режиму Кучми, — говорить народний депутат І–ІІІ скликань, колишній соратник Тимошенко, екс–член політради «Батьківщини» Дмитро Чобіт. — Завдяки таким людям формувалася громадська думка, народ піднімався на акції проти Кучми. Але на тих масових акціях ви ніколи не побачили б ні Фельдмана, ні Губського, ні Сігала, ні Гладія, ні багатьох інших людей, які потім опинилися під прапорами Тимошенко. Навпаки, вони всі були по інший бік барикад і захищали режим Кучми, були його фінансовими опорами. Але коли ситуація змінилася, у 2005 році «Батьківщина» на 180 градусів поміняла вектор своєї політики. Режим Кучми було усунуто, і вони вважали, що вже треба боротися з іншими силами. І такою силою обрали Віктора Ющенка та «Нашу Україну». Тоді й почали брати в свої лави олігархів. Як сказав тодішній заступник голови «Батьківщини» Степан Хмара, це знаменувало зміну політичного курсу партії від опозиційності до режиму Кучми — на союз із «кучмістами». І від союзу з Віктором Ющенком — на конфронтацію із ним. Це призвело до катастрофи в демократичному таборі».

«Ми із Хмарою піддавали критиці таку політику, — згадує Чобіт. — Але Юлія Тимошенко винайшла феноменальний спосіб виправдання. Вона говорила: «Ми беремо цих людей на перевиховання». Пізніше ми дізналися від Михайла Бродського, що оце «перевиховання» коштувало для кожного від 3 мільйонів доларів і вище. За словами Бродського, ці гроші йому привозили в коробках з–під ксероксів, в одну коробку входить рівно 1 мільйон доларів. Так у БЮТ опинилося більше половини списку великих бізнесменів. А ті люди, які свого часу виступали проти режиму Кучми, були відсунуті на задній план. Все діялося за ступенем значимості власного ресурсу».

Чому відбувся «ісход олігархів»

У 2010 році потужні фінансисти, яких «брали на перевиховання», стали залишати лави БЮТ заради фракції Партії регіонів. Тимошенко у «Твіттері» прокоментувала це так: «У ВР почалася нова кампанія скупки «тушок». У них нове правило: вкрав — купи «тушку». Тариф: $1—3 млн/шт.»

Причини на те в кожного були свої, але приклад деяких «фарбованих лисів» показовий. В інтерв’ю «Українській правді» у травні 2010–го харків’янин Олександр Фельдман пояснив свій вчинок так: «Зрадив не я — зрадили мене. Мене викликала до себе Тимошенко і з незрозумілих причин запропонувала передати керівництво харківською облорганізацією «Батьківщини» панові Авакову, членові партії «Наша Україна». Вона пішла на цей крок після моєї п’ятирічної роботи, морального і матеріального вкладу, трьох виборчих кампаній».

Узятий на «перевиховання» до провладної фракції БЮТ у лютому 2006–го колишній есдек Богдан Губський, відомий як великий земельний магнат і вічний «попутник» влади, зберіг за собою посаду заступника голови Комітету ВР з фінансів та банківської діяльності. Ще в 2010–му, перед місцевими виборами, він очолював київську обласну організацію Блоку Тимошенко. У вересні його виключили зі складу фракції за сприяння розколу БЮТ у Київській обласній раді та співпрацю із владою.

Ще напередодні виборів 2006–го на руках у Дмитра Чобота був компромат на Губського. Керований Губським у 1990–ті роки концерн «Славутич» покривав 15% ринку нафтопродуктів в Україні, мав величезні прибутки і дивіденди та перераховував їх на рахунок фірми «Ньюпорт менеджмент» в одному з банків Цюріха. «Це були суми у сотні мільйонів, а може, й мільярди доларів, — пише Чобіт у книзі «Макуха, або Штрихи до політичного портрета Блоку Юлії Тимошенко». — Інформація про ці обставини із зазначенням конкретних рахунків у Цюріху мною вперше була оприлюднена ще у листопаді 2003 року в Печерському районному суді. Оскільки виникла реальна підозра, що Віктор Медведчук, спільником якого був Губський, зареєструвавши за кордоном фірму і, ставши її фактичними власниками, не отримали в Україні для цієї фінансово–комерційної діяльності відповідного дозволу, не задекларували внесення за кордон українських інвестицій, а відповідно, не декларували в Україні своїх справжніх доходів. При цьому уникли сплати податків в особливо великих розмірах».

Чобіт вніс у суд клопотання про порушення стосовно екс–глави АП Медведчука та його компаньйонів кримінальної справи. Втім Генеральна прокуратура так і не почала слідство.

«Напередодні парламентських виборів 2006 року Турчинов украй поспішно запросив мене до себе і в присутності свого заступника генерала Андрія Кожем’якіна попросив терміново подати на його ім’я заяву з проханням про порушення кримінальної справи щодо викачування з України через концерн «Славутич» і фірму «Ньюпорт менеджмент» величезних сум коштів та додати до неї копії документів, які були оприлюднені у Печерському суді. «Я особисто порушу кримінальну справу і притягну до відповідальності злочинців», — запевнив мене тодішній голова СБУ Олександр Турчинов. Яке ж було моє здивування, коли вже через три тижні я отримав лист за підписом Кожем’якіна, про те що мою заяву направили за належністю у Генеральну прокуратуру. Отакої! Цілком очевидно, що моя заява й документи потрібні були голові СБУ не для розслідування дійсних обставин безсоромного грабунку України, а зовсім для іншої мети», — пише Чобіт.

Розгадка стала очевидною, коли в парламентському списку БЮТ на 27–му місці з’явилося прізвище Губського. Виникає резонне запитання: чи не використали заяву Чобота в СБУ для банального шантажу олігарха, аби він приєднався до Блоку Тимошенко і профінансував його?

«Ті, хто в 2010–му виходив із БЮТ, — це здебільшого люди, яких у список взяли за гроші, — каже політолог Володимир Фесенко. — Та сама проблема була, і коли велика частина людей Тимошенко перейшли на бік парламентської більшості. Якщо людей залучають із міркувань спонсорства, не варто дивуватися, що рано чи пізно вони зроблять вибір на користь бізнесових інтересів. Відхід Губського та інших олігархів, які контролювали обласні осередки БЮТ, призвів до організаційної кризи «Батьківщини» та втрати великої кількості регіональних організацій. Це спричинило поразку на місцевих виборах 2010 року. Від цієї кризи БЮТ не оговтався і досі».

Відтак політолог Фесенко робить висновок: «Якщо Тимошенко сидітиме у в’язниці, у БЮТ нема майбутнього, тому що це партія вождистського типу і замикається на Юлію Тимошенко й Олександра Турчинова, а йому не всі довіряють і не всі сприймають. Тандем Турчинова й Кожем’якіна — це апаратно–гебістський стиль управління, який виник за Тимошенко, але з нею ці практики працювали, а без неї — не працюють».

«Неспрацювання схем» сягнуло такої межі, що в середовищі БЮТ, за даними з деяких джерел, почалося протистояння між колишніми побратимами — Турчиновим як першим заступником голови блоку і Кожем’якіним як головою парламентської фракції. На них нібито орієнтуються різні групи всередині поріділої фракції.

Роман Забзалюк пішов з БЮТ через 17 років

Збентежив багатьох передноворічний вихід із фракції «БЮТ–Батьківщина» Романа Забзалюка та його перехід до складу провладної депутатської групи «Реформи заради майбутнього».

«Я знаю, що конфлікт Забзалюка із керівництвом партії виник на підставі торгівлі мандатами, — сказав «УМ» представник «Реформ заради майбутнього», ще один колишній БЮТівець Павло Мовчан. — Округ на Миколаївщині, який Роман витоптав, випрацював упродовж довгих років, був фактично запропонований іншим людям. Це означає, що людей відданих у БЮТ не цінують. Цінують гаманці. А якщо це так, то національні й ідеологічні інтереси державотворення відступають на другий план. Забзалюк пішов — і це реакція на несправедливість».

«Відхід Забзалюка із Блоку Тимошенко — це наслідок нинішньої не дуже нормальної політичної атмосфери всередині фракції, взаємної недовіри, великих конфліктів і відсутності у БЮТівських депутатів упевненості в завтрашньому політичному дні, — каже у свою чергу політолог Володимир Фесенко. — Їм уже зараз натякають, що в них не буде місця в прохідній частині виборчого списку на виборах–2012. Тому кожен шукає власні способи розв’язання проблем».

Виживай, хто як може

Ще один вияв конкуренції у Блоці Тимошенко та самостійних пошуків кращого майбутнього БЮТівськими депутатами — це так званий «казус Королевської». Яскрава й амбітна народна депутатка, бізнесмен із Луганська Наталія Королевська вочевидь торує власний шлях у політиці, хоча й залишається членом парламентської фракції БЮТ. При цьому вона очолила іншу партію, що входить до блоку, — Українську соціал–демократичну (отримавши УСДП з рук Євгена Корнійчука, притиснутого до стінки СІЗО владою). Королевська в інтерв’ю ЗМІ називає Юлію Тимошенко «мамою, без якої важко» Однак колеги по фракції підозрюють, що пані Наталя веде власну гру (можливо, на догоду владі?).

Окрім Королевської, із «Батьківщини» в УСДП пішов лідер її молодіжної організації Євген Суслов, а також нардеп Олексій Логвиненко. БЮТівці хотіли виключити цих «самостійників» із фракції, але обмежилися доганою за «прогули засідань». Саме на цьому ґрунті нібито й посварилися Турчинов і Кожем’якін.

«Вибір Королевської на користь УСДП — це вибір самостійного лідера, — каже в коментарі «УМ» політолог Фесенко. — Проблема протистояння між Турчиновим і Королевською негативно впливатиме на електоральну ситуацію в БЮТівському середовищі. Цей конфлікт контрпродуктивний, і це має зрозуміти перш за все Турчинов. Оголошення догани Королевській з його боку виглядає дивно, якщо згадати, що олігарх Костянтин Жеваго, який теж не відвідував Верховну Раду, залишається членом фракції і ніяких доган ніколи не отримував».

Експерт відзначає, що депутат Суслов пішов в іншу партію після штурму «силовиками» його офісу та будинку, де живуть його батьки.

«Для Королевської тепер існує проблема, як зберегти лояльність і нормальні стосунки з Тимошенко. Адже між ними зараз нема прямого контакту. Велике питання, чи правильно інформують Тимошенко про нинішню ситуацію в «Батьківщині», — каже політолог Володимир Фесенко. За його словами, якщо в «Батьківщині» діятимуть тоталітарні практики, які утворювалися ще з часів Тимошенко, — це обернеться неминучою загибеллю партії через певний час.

У самій «Батьківщині» налаштовані більш опитимістично. «Тимошенко зі слідчого ізолятора Качанівської колонії переїде зразу на Банкову в президентський кабінет», — заявив нардеп від БЮТ Сергій Пашинський в інтерв’ю «Українській правді».

ПРОГНОЗ НА ВИБОРИ

Володимир Фесенко,
політолог:

— Є певна розгубленість, що робити далі, особливо в тому випадку, якщо Юлія Тимошенко залишиться у в’язниці. Перспективи проходження ВО «Батьківщина» в парламент непогані — партія має рейтинг близько 15%, залишається найбільш рейтинговою опозиційною партією. Якщо до виборів їм вдасться посилити рейтинг, то можна буде сподіватися на більшість у ВР. Але що далі?

Є тактичний варіант Турчинов–Яценюк. Він поки працює на об’єктивне завдання — об’єднання опозиційних сил. Однак цей тандем дуже особистісний, і це викликає нерозуміння та роздратування у багатьох БЮТівців. Вони, можливо, не кажуть про зраду щодо Тимошенко. Але якщо вона залишиться у в’язниці, то Турчинов може «поставити» на Яценюка.