Цього екзотичного діда з розкішною сивою бородою та вусами нерідко можна побачити обабіч траси зі Звенигородки до Черкас. З мішком за плечима, набитим пластиковими пляшками, він неспішно бреде попід лісосмугою, а слідом за ним іде, поскубуючи траву, ціле стадо кіз. Рогата худоба хоч і не знає людської мови, але добре розуміє свого господаря — Михайла Пасічника iз села Михайлівка Звенигородського району Черкащини — й піде за ним хоч на край світу.

Важко сказати, з яким настроєм виїжджають сьогодні пожежники на подібні виклики, а от журналістам про них писати — саме задоволення. На телефон служби «01» Красного Луча надійшло благання про допомогу: півторарічний Кузя потрапив у колодязь. Але не лякайтеся — цього разу йшлося не про людське дитинча, а про... молодого бичка. До того ж, на щастя, у давно покинутому колодязі не було води. Рятувальники прибули на місце пригоди за лічені хвилини. Подивилися, прислухалися — а на дні, на восьмиметровій глибині, лежить безпорадний Кузя і жалібно реве басом. Навколо стояли сусіди, дехто тягнув до колодязя сякий-такий інструмент, який міг би бути корисним під час операції звільнення тварини з полону, дошки, мотузки й троси...

Ми можемо безліч разів називати себе європейською країною, гордо тицяючи пальцем у місце на мапі, яке означає центр Старого Світу. Але цього замало, щоб дійсно називатися європейською (читай: цивілізованою) країною. Впевнена, прочитавши до кінця цей матеріал, багато хто покрутить пальцем біля скроні. І подумає щось на зразок: «Та вони там із жиру бісяться у своїй ситій Європі». Втім про все по порядку.