Народження «Відродження»

      Період бурхливого партійного будівництва в Україні закінчився (чи призупинився?) досить давно. Принаймні протягом останнього року новини з «партійного фронту» стосуються здебільшого перейменування, а то й узагалі ліквідації політичних сил, але аж ніяк не їх народження. Тому інформація про появу на політичній карті держави нової, більше того, досить солідної партії не могла пройти непоміченою. Тим більше що очолив новонароджене дитя міністр транспорту Георгій Кірпа, ім'я якого свого часу називали в переліку «темних конячок», здатних піти на президентські вибори в ролi наступника Леоніда Кучми.

      Вручаючи лідерові свіженької політичної сили, красномовно названої «Відродженням», свідоцтво про реєстрацію, його колега по роботі в уряді, міністр юстиції Олександр Лавринович наголосив, що це перша партія, зареєстрована відтоді, як минулої осені Мін'юст завершив перевірку своїх «підопічних» на дотримання Закону «Про політичні партії». Нагадаємо, що в результаті цього партійного «шмону» були анульовані реєстраційні свідоцтва 29 політичних утворень, і кількість партій різко скоротилася. З огляду на це «Відродження» опинилося не в середині другої сотні партійного переліку, як цілком могло б статися, а в 97-му рядку зареєстрованих в Україні партій.

      Через три дні після офіційної появи «Відродження» (для реєстрації якого, до речі, потенційні партійці зібрали близько 28 тисяч підписів у всіх регіонах держави) на світ уже відомі й деякі подробиці його структури.

      Як розповів газеті «Поступ» радник міністра транспорту з питань інформаційної політики Едуард Занюк, партія на чолі з Георгієм Кірпою народилася «за ініціативою працівників транспортного комплексу» і «має центристське спрямування». До створення своєї партії транспортники йшли чотири роки. «Усі процеси, які відбувались у Мінтрансі і в Укрзалізниці, нарощували потужність галузі, і з часом виникла необхідність у створенні структури, яка б лобіювала інтереси транспортників. Тоді, відповідно, й виникла ідея, що такою структурою може стати власна політична партія», — пояснив радник головного «відродженця». І спростував одразу ж поширені деякими виданнями припущення про те, що реєстрація «власної» партії Георгію Кірпі знадобилася з огляду на його президентські амбіції: «Діяльність нашої партії буде спрямована не під конкретну дату 2004-го чи 2006 року, а на довгострокову перспективу. Ми хочемо мати своїх представників у законодавчих органах усіх рівнів — від районних рад до Верховної. А чи розглядає Георгій Кірпа можливість своєї участі у президентських перегонах, на даний момент у мене інформації немає».

      Щодо «кадрової політики» молодої політичної сили, то, за словами пана Едуарда, у партії «сподіваються на вступ працівників транспортної галузі, а також на працівників інших галузей». З огляду на те, що, за інформацією начальника Львівської залізниці Богдана Піха, на самій лише Укрзалізниці налічується приблизно 600 тисяч працівників і 400 тисяч пенсіонерів, тож потенційний контингент «Відродження» налічує близько мільйона. А крім залізничників, є ще ж і авіатори, й автодорожники...

      А вчора ситуацію зі своїм походом у президенти нарешті прояснив сам Кірпа. Виявляється, такі припущення пан міністр вважає «несерйозними», оскільки його партія спрямована не на президентські, а на парламентські вибори 2006 року.