Крокує Рiк Дракона нашим краєм,
стомилися i вiвцi, й пастухи,
а я, мов страус, голову ховаю
i згадую свої й чужi грiхи:
— Ми давнi незрадливi учнi Пiрра —
завжди встаємо з лiвої ноги,
i захищає нас пресвiтла Вiра
без мужностi, опори i снаги.
— Ми топчемо, як ряст, одвiчну мрiю,
бо досi об’єднатись не змогли,
i покидає нас свята Надiя
в хвилини горя, розпачу й хули!
— Ми витрачали час на брехнi й змови,
на пишнi плани й вигадки пустi,
тому i ти, омрiяна Любове,
нас часто обминаєш у життi.
— Мабуть, ця славна трiйка не зумiє
наш тарантас в Європу дотягти,
чи попросити ще й святу Софiю,
щоб довела нещасних до мети?
О, прилети, пресвiтла господине,
нас просвiти, вгамуй i загартуй
та неспокiйну неньку Україну
вiд лютих мiжусобиць порятуй!
Та раптом в ту молитву, те квилiння
ввiрвався владний i сердитий бас —
то добровiльно, з власного велiння
старий Дракон прийшов вiтати нас!
— У вас земля квiтуча i багата! —
дивується обурений Дракон. —
Тож годi вам квилити–ремигати,
пора вам, друзi, гарно запрягати
Науку, Працю, Совiсть i Закон!
А для пiдтримки iмiджу й плезiру —
ну дуже ж знаменита кожна з них! —
ви трiйку ту — Любов, Надiю й Вiру
навiки залишайте в пiдпряжних!
Микола МАЦІПУРА
Берислав,
Херсонська область