Будучи глибоко фiлософськими, поняття «свобода», «воля», «незалежнiсть» є iдентичними, бо в кожному з них вмiщуються найсуттєвiшi ознаки життєдiяльностi як окремої особистостi, так i нацiї, народу, суспiльства. Ними визначається внутрiшнiй стан держави та її громадян. Порiвнюючи два з найсильнiших людських почуттiв — свободу i любов, визначний поет i патрiот Ш. Петефi сказав:
Свобода i любов одним п’янять бажанням,
Я за любов вiддам життя у цвiтi раннiм,
А за свободу я пожертвую й коханням.
Тобто поет вiддає перевагу почуттям свободи, без якої марнiє навiть любов.
Я пишу цi рядки, маючи на увазi, насамперед, свободу держави та народу, що населяє її, зокрема, нашу Україну та наш український народ i його свободолюбивi почуття, на якi здiйснюється неприкритий наступ iз боку чинної влади.
Мене стривожили вислови нардепа В. Колеснiченка про свободу,як про щось буденне i другорядне. Вiн пiддає сумнiву необхiднiсть утвердження в Українi Дня Свободи, якого, мовляв, «уже нiхто не святкує», а вiдзначення цього дня «розколює i країну, i людей». Ось так «регiонал» узяв i розписався за всiх людей, присвоюючи собi право Президента держави.
Прикро, що Президент Янукович, взявши до уваги особистi, нiчим не обґрунтованi, навiть шкiдливi думки свого «радника», вiдмiнив указ свого попередника.
Але ж свобода, воля, незалежнiсть — це не речi, якими можна жонглювати, вони належать до суспiльно–фiлософських категорiй.
Уся iсторiя людства переплетена жорстокими змаганнями за свободу, бо немає нiчого дорожчого за неї. Не зайвим буде нагадати таке: колишнiй Союз розпався через те, що нацiї i народи, якi входили до його складу, не мали свободи. Тож як тiльки з’явилася найменша можливiсть стати вiльними i незалежними, нiяка вiйськова могутнiсть наддержави не була спроможною протистояти нестримному прагненню народiв до свободи.
Для України та її народу свобода перестає бути простим мовним термiном. Пiсля проголошення незалежностi у свiдомостi українцiв свобода набирає реального змiсту та набуває вирiшального значення в розбудовi України української.
Вищезгаданi висловлювання депутата є надуманими, а його розумiння свободи є поверховим та засвiдчує його особистi антиукраїнськi настрої. Справдi, яким чином вiдзначення Дня Свободи може розколювати i країну, i людей? Нiсенiтниця! Адже свобода для всiх одна: або вона є, або її немає.
Український народ вiками боровся за те, щоб бути вiльним. Так було за часiв Богдана, про те саме свiдчить iсторiя в роки невдалої спроби Мазепи вибороти свободу, за неї йшла героїчна битва українського селянства в 1919—1920 рр., за свободу рiдного краю гинули галичани в 40–х роках минулого сторiччя.
У 1991 роцi народ виборов свободу, але зовсiм замало лише проголосити її, вона потребує того, щоб постiйно її плекати, оберiгати, як найдорожчий скарб.
Вiдомий державний дiяч США, фiлософ i державотворець Т. Джефферсон наголошував, що «дерево свободи перiодично потребує пiдживлення кров’ю патрiотiв». У процесi державотворення свобода як важливий суспiльний фактор потребує обережного ставлення та захисту. Саме з цiєю метою i був встановлений День Свободи. Слiд сказати, що цей день не може передбачати обов’язковi гучнi мiтинги з промовами, манiфестацiї iз застарiлими гаслами та плакатами чи «войовничi» протистояння.
У днi вiдзначення Свободи, Незалежностi, Соборностi було б доцiльним проводити такi заходи, як встановлення в населених пунктах, починаючи з хутiрця, пам’ятних знакiв–обелiскiв, стел, пам’ятних дощок iз вiдомостями про вiкопомнi дати утвердження в державi свобод, а також фактiв результатiв голосування громад на державних i мiсцевих референдумах чи тематичних опитуваннях громадян.
Ананiй ЗАКРЕВСЬКИЙ,
публiцист
Київська область