«Село на нашiй Українi неначе писанка... Садок вишневий коло хати, хрущi над вишнями гудуть, плугатарi з плугами йдуть... Поклала мати коло хати маленьких дiточок своїх... Затихло все, тiльки дiвчата та соловейко не затих», — це рядки з вiрша Тараса Шевченка...
Проведення земельної реформи по силi тiльки дiячам–iнтелектуалам, з державною культурою мислення, патрiотам рiдної землi, якi, в першу чергу, думають i про село, оспiване Великим Кобзарем. Таких державникiв за останнi 100 рокiв було троє: П. А. Столипiн, П. Ю. Шелест, В. А. Ющенко. Вони розумiли, що земельна реформа — це всебiчне реформування села, вiдродження селянина–трудiвника (фермера–кулака), а не спосiб наживи мафiозних, провладних шулерiв, що розбагатiли сумнiвними i кримiнальними дiяннями. Тiльки за 5 рокiв П. А. Столипiн, за пiдтримки царя i за розумiння сутi реформи селянами–трудiвниками (особливо українцями), зробив те, що нiкому не вдавалося нi до, нi пiсля нього. У 1911 роцi життя Столипiна обiрвалося в Київському оперному театрi вiд руки провокатора–єврея Багрова. Тупа, жахливо–руйнiвна колiсниця i сьогоднi котиться українським селом.
Проблеми села розумiв П. Ю. Шелест, та в умовах комунiстичного свавiлля не мiг щось змiнити. Прем’єра Ющенка з’їли олiгархи i комунiсти, коли 26.04.2001 у Верховнiй Радi сплелися в єдиному оргазмi. Уже як Президента його топтали протягом п’яти рокiв комунiстичнi перевертнi, колишнi спiвробiтники ФСБ, рекетири i популiсти–спритники, якi чiпляли на себе помаранчевi стрiчки, щоб примножити статки, награбованi за часiв «ротозєйства» Кравчука i фарисейства Кучми.
«Тiльки iнтелект є запорукою прогресу. Неуки при владi — це шлях до загибелi будь–якої моделi: державної, виробничої, комерцiйної, партiйно–полiтичної», — писав ще за радянських часiв видатний український мислитель, правозахисник, Герой України, лауреат Шевченкiвської премiї Микола Данилович Руденко (1920—2004). Вiн тодi, мабуть, не думав, що до влади, «обраної народом», за закритими партiйними списками потраплять колишнi стукачi й рецидивiсти, легалiзованi злодiї та спекулянти.
З iсторiї знаємо, що найзапеклiше з реформами Столипiна боролися євреї–бiльшовики i комунiсти. «Реформи» села ці «захисники свiтового пролетарiату», непридатні до нормальної людської працi, проводили так: «Тих, хто їм не подобався, молодчики з продзагонiв розстрiлювали на мiсцi. Селянин, який приховував пiвпуда борошна для своїх дiтей, вже був гад, контра! Його ставили спиною до тину й убивали на очах у дiтей» (Микола Руденко).
Я проаналiзував, що найактивнiше Президентовi Ющенку протистояли теж комунiсти i євреї, яких у владних структурах (непропорцiйно) зашкалює. Були й такi, що його любов до пасiки та турботу про село так перекручували словоблуддям, що святi в народi слова — «пасiчник» i «хуторянин» — асоцiювалися як образливi, а то й непристойнi. Особливо Президента зневажали i непристойно ображали на телешоу i в ЗМІ рупори БЮТ i ПР — соцiалiстичний нiби письменник Яворiвський та цiла зграя шакалiв — недалеких i цинiчних — вiрних рупорiв мафiозних лiдерiв. Як би вони пiнились, якби Вiктор Андрiйович кiлька разiв на день красувався переодяганням, брехав на кожному кроцi, хоч би одним словом пiдтримав антиукраїнську газову змову Тимошенко—Путiна, щодня «плавав» у басейнi по 5 км, стрибав по пеньках, стрiляв приречених звiрiв, вимовляв iдiотизми з навушником у вусi?..
Сьогоднiшня влада ще й не легiтимна, тож не має права керувати державою, тим паче проводити пiд себе земельну реформу в «житницi Європи»... Проте реформування села ой як потрiбне! Якщо вже приймати земельну реформу, то тiльки конституцiйною бiльшiстю обраного народом парламенту, з подальшою пiдтримкою на всеукраїнському референдумi. Обраного народом! Нинiшнiй же парламент — партiйно–олiгархiчний, наступний теж буде такий самий, бо, за антинародним виборчим законом (366 партiйних карток висвiтились на табло), чесна людина, та ще й iнтелектуал, до нього не потрапить. Замкнене коло!
«Так буде, доки в бiдних державах не запанує розум. І треба сказати: найперше це стосується України!» — цьому пророчому вислову Миколи Руденка вже десятирiччя. А цьому народному прислiв’ю — сторiччя: «А вiз i нинi там!»
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
