Вода для пустелі

Це одне з найбільших свят у християнській церкві. Адже відзначається воно в пам’ять об’явлення Бога у трьох іпостасях, тобто Святої Трійці. Бог Син хрестився в ріці Йордані, Бог Отець мовив: «Це Син Мій улюблений», а Бог Дух Святий злинув над рікою у вигляді голуба. Свято ще зветься Водохреще або Йордан — на честь хрещення Ісуса, здійсненого Іваном Предтечею. Його називають Хрестителем, бо він першим запровадив обряд охрещення у водах Йордану. Іван Хреститель якось на питання фарисеїв: «Хто ти такий?» відповів: «Я голос того, що кличе в пустелі: «Рівняйте дорогу Господню». Христос був безгрішним і не потребував покаяння і хрещення, однак прийшов до Івана, бо так належало «виконати всяку правду». Цього дня Спаситель відкрито й привселюдно розпочав Своє служіння задля звільнення світу.

Церква запровадила це свято в другій половині ІІ століття, і спочатку його відзначали одночасно з Різдвом. Лише у ІV столітті Різдво було відокремлене як самостійне свято.

Про Водохреще в Київській Русі вперше згадують в Іпатієвському літописі 1114 року. У цей день за традицією священики освячують воду в храмах, на річках та озерах. За переказом, у ніч iз 18–го на 19 січня рівно опівночі на кожній річці відбувається диво: вода несподівано починає хвилюватися. Кажуть, що це Ісус Христос входить у воду під час хрещення. Уранці на Богоявлення відбувається святкова служба в церкві, а потім хресний хід до річки. Священик святить в ополонці воду, і люди набирають святої води на весь рік. Сміливці купаються у крижаній воді, щоб цілий рік бути здоровими.

Свячену воду на Водохреще приносять додому в посуді, заквітчаному ялинковим гіллям, безсмертниками або сухими васильками. Старший у родині чоловік кропить господу богоявленською водою. Усі п’ють свячену воду і сідають обідати. На святковому столі — риба, капуста з грибами, гречані млинці зi шкварками, пиріжки. Після обіду дівчата умиваються з посуду, в якому святили воду, щоб завжди бути гарними. Цього дня співають йорданських пісень — біля церкви і вдома. Ватаги колядників (колядувати можна аж до кінця Водохреща) обходять оселі, йорданськими піснями вітаючи люд зі святом. Увечері колядницькі ватаги збираються в когось в оселі на «розколяду» — «підсумкові» вечорниці.

Після Водохреща розпочинається новий весільний сезон, період веселощів, вечорниць і гостин, що триває аж до Великого посту.