Сьогодні українці можуть ще раз зустріти Новий рік. Причому, на відміну від 31 грудня, коли ще тривав Різдвяний піст, сьогодні можна накрити багатий стіл — з ковбасами, голубцями, печеними поросятами та іншою смакотою. Адже на те він і Щедрий вечір. Правда, для українців це було не стільки свято шлунка, скільки вечір неймовірних радісних забав — маланкування та водіння Кози.
«Зимовий час є монотонним, важким, пригніченим, і саме в цей період українці мають найбільше свят і радісних забавних моментів, — каже «УМ» Галина Олійник, старший науковий співробітник Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара». — Парубоцькі й дівоцькі громади (а села тоді були великими — іноді по 20—25 тисяч населення) святкували окремо, мали власні традиції».
Маланка була парубочою забавою. Один із хлопців, той, що вміє «штуки викидати», тобто жартувати, як писав Олекса Воропай, перевдягався в жіноче вбрання (дарма, що під носом могли бути вуса). І зі своїм почтом обходив хати. Як розповідають у козацькому селищі «Мамаєва слобода», Маланка поводилася так, як за народною мораллю негоже було чинити чесній дівчині: залицялася до парубків та чоловіків, вішалася їм на шию, бешкетувала та провокувала господарів хати. Такою ж капосною була й Коза. Її роль виконував перевдягнений у вивернутого кожуха парубок. Коли такий гурт вривався в хату, ото вже було сміху та веселощів! Адже норовлива Коза ніяк не слухала свого пастуха — Діда — і намагалася зробити якусь шкоду господарям: розлити воду, перечепитися через рогачі та коцюби, розсипати просо, перекинути ослінчик із порожніми горщиками. «На Буковині Маланка перетворюється на справжній веселий карнавал, — додає Галина Олійник. — У ньому беруть участь цілі села, люди перевдягаються, на дорогах зупиняють машини, змагаються, в кого кращі костюми».
Наступного дня, на Василя (14 січня), по хатах ходили посівальники. «Колись Новий рік святкували в березні, тому коли співаємо «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка», то розуміємо, що вона не могла прилетіти в січні. Коли засівають чи плугом символічно орють хату, то здійснюють обряди, спрямовані на родючість. Колись це робили саме навесні», — каже Галина Олійник. Посівати ходять, як правило, хлопчики. Якщо першим у новому році до хати зайде хлопчик — «полазник», то принесе в оселю щастя. Зерно, яке змітали з підлоги після посівальників, не годилося викидати — його згодовували птиці або худобі.