Швидше б, швидше!.. Катерини, святого апостола Андрія, а тоді Наума (що «наводить на ум»), великомучениці Варвари, Сави («було б тобі не варварити й не савити, а було б тобі мички прясти»), святого Миколи Мирлікійського — охоронця жінок і мандрівників, та ще 22–го — зачаття праведною Ганною пресвятої Богородиці... Швидше проминути–промчати ці куці грудневі дні, коли охляле сонце, завершуючи свій старий цикл, повзає над самим обрієм, уже не даючи поживи всьому живому й безжально збиваючи наші ритми, — і вирватись на простір, на нову живлющу енергію та нове благодатне коло, що вивершиться таїною Купала. Тому–то в цьому грудні маємо стільки свят–забав (а це ж час посту) — аби протистояти темним силам, які так і сунуть зусібіч. А молодюсіньке сонце вже чекає, аби народитись і явити нам свою цілющу силу, й стрепенути–оновити світ — для розквіту, для буяння і плоду, бо такий предвічний закон земного життя.

На маківці головної ялинки Полтави, встановленої на Театральній площі, знову засяяла п’ятикутна червона зірка. Така сама, якою прикрашали ці знакові дерева за радянських часів. Однак, на відміну від мандаринів, згаданий «привіт із совка» для багатьох земляків має гіркий присмак. Адже, попри тривале використання пентаграми багатьма народами світу, в цьому випадку таке «червонозоряне ретро» однозначно асоціюється з одним із символів спочилої в Бозі радянської імперії, що гніздився на її прапорі та гербі.

Ми їх майже не помічаємо. Але вони є, «комунальні» дракони міста Києва. Заплуталися в ліпнині, причаїлися під балконами, зависли на мансардах, готові будь–якої миті до стрибка. Ми просто біжимо, втупившись у тротуар, ми розучилися піднімати голову. Чудові чудовиська живуть між тротуаром і небом, Київ — містичне місто, сичать вони.

Дракон у китайській традиції — втілення величі та найвищої мудрості. Символічне зображення цієї міфологічної істоти разом iз твариною — символом будь–якого іншого року — обов’язково є головним персонажем новорічних свят у Піднебесній. Рік Дракона вважають найсприятливішим для найважливiших справ, а людей, народжених цього року, — наділеними величезним потенціалом.

Традиція передріздвяних святкових ярмарків є давньою й поширеною в усьому світі. Українці здавна любили ярмаркувати перед найбільшими святами у році. Годилося не лише красиво оздобити оселю, а й бути вбраним у нове й щедро обдарувати рідних. На різдвяному ярмарку в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» гончарі та ткачі, лялькарі та іграшкарі, творці з соломи і витинанкарі представили широке розмаїття унікальної подарункової вишивки, килимів, різьблених іграшок, фарфорових сувенірів, виробів iз художнього скла, глиняний і керамічний посуд iз різних куточків країни. Автентичні речі, зроблені вмілими руками і щирою душею українських майстрів спеціально до Різдва, дають відчути смак давніх народних традицій.