Відомий російський письменник Віктор Пєлєвін недаремно був проігнорований членами журі однієї з тамтешніх поважних премій, які обирали «книжку десятиліття». Не в останню чергу через те, що, видаючи у двотисячних роках мало не по роману щороку, він усе одно залишається співцем дев’яностих. І не лише тому, що найкращі тексти Пєлєвіна на кшталт «Життя комах» або «Чапаєва і пустоти» належать до цього періоду, просто у майбутньому його радянський світогляд мало змінився, незважаючи на «технічні» новинки письма.

Нещодавно в Музеї Олеся Гончара проходила презентація створених дітьми коротеньких мультфільмів на тему щедрівок. «Орудував» у майстер–класі для дітлахів відомий аніматор Степан Коваль, лауреат Берлінського кінофестивалю–2003 (він отримав «Срібного ведмедя» за мультфільм «Йшов трамвай номер дев’ять»). Метр показав і свою роботу — мультик–«короткометражку» «Щедрик», саме той, що презентували на «Різдвяній Країні мрій» у Олега Скрипки. «УМ» не пропустила можливості розговорити аніматора, тим більше що й актуальний привід був «під рукою» — робота Степана Коваля над першим народним мультсеріалом «Моя країна — Україна».