І знову постає питання вiчне,
Що вирiшене зроду не було:
Чи в гуртi йти, об’єднаному мiцно,
Чи поодинцi, щоб здолати зло?
Хоча, здається, що тут мудрувати,
Гуртом, вiдомо, й батька легше бить.
Є бить кому i є кому тримати,
Так здавна нас народна мудрiсть вчить.
Й про вiник всiм сентенцiя вiдома,
Й про пальцi, стиснутi в один кулак.
Та ще про те, що в купi навiть гноми
Із пнем найбiльшим справляться однак.
Велика сила, що тут говорити,
У поєднаннi спiльному потуг —
Чи в бiй iти i ворога громити,
Чи упрягтися i тягнути плуг.
А ми чомусь усе це забуваєм,
Амбiцiям на вiдкуп вiддаєм.
Й себе здебiльш вождями уявляєм,
Із власних «я» будуючи едем.
Вождизм керує нами i гетьманство —
Без видимих задаткiв вищим буть.
Лишень гординя й хтиве марнославство
Гетьманчикiв i вождикiв ведуть.
Та шлях той увiнча лише поразка —
Один у полi, звiсно, не вояк,
Багато йшли одноосiбно й згасли,
Лиш гурт у боротьбi найвищий знак.
Павло БОЙКО
Київщина