Для початку зазначимо, що робота нашої комісії не закінчилася після виборів депутатів районної ради 31 жовтня позаминулого року. Вона триватиме п’ять років, аж до наступних виборів, перед якими сформують новий склад комісії. Тож і зараз, скажімо, нам треба забезпечити проведення виборів у окрузі, що залишився без депутата, який трагічно загинув у ДТП. Від громадської роботи ми ніколи не ухилялися, ставилися до неї відповідально.
Однак нині не бачимо можливості працювати в комісії далі. Насамперед тому, що її голова Сергій Миколайович Стегній втратив нашу довіру. Ще, як кажуть, на старті з’ясувалося, що серед залучених ним працівників — переважно родичі та знайомі голови та його заступника. З цим іще можна було б змиритись, якби ж ми бачили їхню реальну роботу... На наші претензії з цього приводу голова не реагував.
Далі — більше. Почав ігнорувати комісію як колективний орган, виникли якісь закулісні ігри, поводився грубо, дійшло навіть до пиятики начальства фактично на робочому місці. Зрештою, терпець більшості урвався, про ті «витівки» заговорили відверто на засіданні комісії. Тоді пан Стегній чемно попросив у нас вибачення, і ми йому повірили. Та що після того змінилося? Кошти використовувалися без нашого відома (скажімо, нібито на оренду приміщень для проведення зустрічей, про які ми нічого не знали, чи на інформаційні матеріали, надруковані не в повному обсязі та із запізненням). А на постанові №56 від 15 листопада 2010 року про розподіл грошової винагороди голова поставив свій підпис і... за секретаря. Та ще й із позначкою, нібито її в той день «з поважних причин не було на роботі». Звіту від «залученого» бухгалтера також не дочекалися.
Усе те спонукало нас звернутися до контролюючих органів та прокуратури. Правоохоронцi знайшли в діях голови комісії ознаки перевищення службових повноважень, але повідомили про те, що розміру спричиненої порушеннями шкоди недостатньо для притягнення до кримінальної відповідальності, бо ж її сума менша за 47050 гривень. А сам пан Стегній заявив перед телекамерою: «Всі документи, по яких я виписував гроші, проходили через міське казначейство. Ні копійки забрати чи дати я не міг, якби міг, я взяв би собі»... Певні порушення (зокрема, стосовно виплат залученим працівникам, порядку нарахувань зарплати та грошової винагороди членам комісії) зафіксували й державні контролери. Та справа ж навіть не в грошах, а насамперед у тому, чи має право голова комісії з подібним «послужним списком» залишатися на своїй посаді. Переконані, що не має. Але наше звернення з цього приводу у міську територіальну виборчу комісію фактично проiгноровано, мовляв, ця ситуація «внизу» є не що iнше, як міжособистісний конфлікт. Хоча насправді доводиться «конфліктувати» насамперед із безкарністю, терпіти яку нам уже несила.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
