Щоб Станіславський не підкопався

Скандинавський бестселер Стіга Ларсона «Чоловіки, які ненавидять жінок» до американської екранізації йшов довго і наполегливо. Це на батьківщині письменника зняли за рік усі три частини. А в США придивлялися і рахували економічний зиск. Знімати картину за цією історією запропонували Девіду Фінчеру («Бійцівській клуб», «Сім», «Соціальна мережа»), але той відмахнувся і взявся за «Таємничу історію Бенджаміна Баттона». І дав згоду «чоловiкам, якi ненавидять жiнок», лише за декілька років, коли до нього вкотре звернулися з пропозицією про зйомки.

Фінчер виправдовує свою репутацію режисера, що знімає в чорних кольорах. Фільм, прокатну версію якого названо «Дівчина з татуюванням дракона», — для розважливих та вдумливих шанувальників кіномистецтва. Детективна складова наче й присутня, але вона поступається бажанню режисера розкрити характери персонажів. І Деніел Крейг (новий Бонд), і Руні Мара («Соціальна мережа») максимально експлуатують свій акторський талант і роблять усе для того, щоб навіть Станіславський не підкопався. Тобто їм вiриш.

Цікаво, що кандидатами на головну чоловічу роль були Джонні Депп, Вігго Мортенсен, Бред Пітт і Джордж Клуні. В результаті ми бачимо Крейга, який зіграв «мiстера похмурість». Також дивно виглядає відмова Фінчера взяти на роль дівчини–хакера Скарлетт Йоханссон. Як сказав сам режисер, «вона занадто сексуальна для цієї ролі».

За сюжетом, журналіст  Мікаель Блумквіст намагається розкрити таємницю зникнення однієї дівчини сорок років тому. Це не просто розслідування, це низка незрозумілих фактів, містичних подій, несподіваних відповідей. Йому на допомогу приходить дивна дівчина–хакер на ім’я Лісабет Саландер. Девід Фінчер пов’язав минуле і майбутнє, створивши картину  жахливої  сучасності, якої б сам волів ніколи не бачити....

Новий фільм від Мартіна Скорсезе — завжди подія. Ще й астрономічна сума бюджету стрічки в 170 мільйонів доларів змушує замислитись: які ж навороти чекатимуть глядачів у «Хранителі часу»? Кіно хоч і виглядає дитячим, але в першу чергу адресоване дорослим. Тема вічна — у чому сенс життя?

Сюжет розгортається в Парижі, у 30–х роках минулого століття, і спочатку може видатися банальним. Молодий хлопчик Х’юго стає сиротою і змушений жити на залізничному вокзалі та доглядати великий годинник. Харчується він з того, що вкраде, і намагається полагодити стару іграшку, яка дісталася йому від батька. Але згодом доля зводить його з Жоржем Мельєсом — історичною фігурою, яка створила спецефекти в кіно. Його грає «оскароносний» Бен Кінгслі. Тут і починаються справжні пригоди. Окремо варто згадати і Коена. У фільмі він грає адекватну (якщо порівнювати з його попередніми роботами) людину, яка через важке життя має складний характер. Ну а шанувальники кіно повинні впізнати в головній героїні Хлою Морец, ту саму, що з посмішкою вбивала людей і брутально лаялася у фільмі «Піпець».

У картині є два символічні персонажі. Це сам Х’юго Андре, який працює годинникарем, та мсьє Жорже Мельєс, котрий, як і кожен кіномитець, закарбовує час на плівці, зупиняючи його. Можна сказати, що в цій кінороботі пан Скорсезе намагається передати власну любов до кіно. Більшість кінокритиків схвально зустріли такий підхід, і стрічці пророкують купу нагород...

На цей фільм варто сходити сім’єю. Можете пошукати самого Мартіна Скорсезе, який зняв себе в одному з епізодів. Маленька підказка: він фотограф...