Не–доросла перемога

25 літрів пива, чотири пляшки горілки, три — віскі, по пляшці самогонки, коньяку та карпатського бальзаму, — такі ставки в літературному «алкототалізаторі», що розігрувався в соціальних мережах минулого тижня, зробили читачі за перемогу романа Тараса Антиповича «Хронос» у конкурсі «Книга року Бі–Бі–Сі». «Роман Антиповича відкриває начебто нову нішу, нові можливості сучасної української літератури, він особливий, — коментує Михайло Бриних, письменник і літкритик. — Усі інші претенденти на «Книгу року Бі–Бі–Сі» — просто хороші тексти. І треба було відчути різницю між визначальним текстом і просто хорошим». Журі ж мало інакшу думку. Переможцем названо дитячий роман «Сині води» 74–річного одеського письменника Володимира Рутківського.

Окрім перелічених, до п’ятірки фіналістів потрапили «Подорож з Мамайотою» Артема Чапая, «Нариси бурси» Антона Санченка та «Бора» Галини Вдовиченко.

Лідер конкурсу Бі–Бі–Сі став несподіванкою для читаючої публіки взагалі і для учасників згаданого «алкототалізатора» зокрема — за «Сині води» не було поставлено жодної пінти пива і жодної чарки горілки.

Книга, видана «Темпорою», мала схвальні відгуки в пресі, сам Володимир Рутківський є знаним дитячим автором, двічі висувався на Шевченківську премію, і хоч наразі не здобув її, але має всі шанси — так би мовити, за сумарний творчий доробок. Ще в радянські часи його повість «Гості на мітлі», яку забракувало київське видавництво «Веселка», з успіхом надрукували у «центральному», московському, видавництві «Детская литература». Утім відомість прийшла до письменника лише в останнє десятиліття, певною мірою завдяки «місцю друку» — популярність «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–Ги» стала однією зі складових успіху його повісті «Джури козака Швайки».

Роман «Сині води» — розгорнута історична оповідь для старшокласників про битву русько–литовського війська з монголо–татарами у 1362 році, що відбулася на території сучасної Кіровоградської області. «Чому про битву при Синіх Водах, яка відбулася за 18 років до Куликової, ніхто не згадує? Адже саме після неї Україну було визволено від іга», — казав у одному з інтерв’ю Володимир Рутківський.

«Це роман про те, як не вмирати героїчно, а жити героїчно, — сказала на церемонії вручення премії член журі «Книга року Бі–Бі–Сі», депутат Верховної Ради і донедавна відома телеведуча Ольга Герасим’юк. — Коли я читала роман, то хотілося цим текстом напитися — такий він життєствердний».

Щодо напитися, то учасники віртуального «алкототалізатора» вирішили потiшити переможця — і передали з оказією до Одеси дві пляшки «коньяку з–під Антиповича» для непитущого Рутківського. Адже сам автор роману–переможця не зміг прибути на церемонію до Києва. А офіційну премію розміром у тисячу фунтів стерлінгів посол Великої Британії в Україні Лі Тернер передав письменникові через Леся Белея, директора видавництва «Темпора».

Варто зазначити, що вперше за шість років існування проекту «Книгою року Бі–Бі–Сі» став роман, призначений не для дорослої аудиторії. «Вважаю, не зовсім коректно вводити у змагання твір для дітей. По–перше, тому що це література зовсім інакшого наповнення. По–друге, якщо премію буде віддано «дорослій» книжці, обов’язково знайдеться хтось, хто скаже: «Ну от, знову дітей образили», — напівжартома коментує Михайло Бриних. — Роман «Сині води» гідний премій та відзнак, але він не є книгою–подією року, на відміну від роману Антиповича».

«Мені здалося, що в останні роки це існує на рівні концепції премії чи на рівні колективного підсвідомого журі — виносити цілковито несподівані рішення щодо переможця», — каже Бриних. Співзвучна думка і в ще одного коментатора «УМ», письменника, який побажав чомусь залишитися інкогніто: «Рішення журі останнім часом втратило прихильність читацької авдиторії, премія Бі–Бі–Сі начебто здрібніла. У попередні роки цю премію отримували такі «гранди», як Винничук, Жадан, Діброва... Минулого року чомусь лауреатом став знову Жадан. Не дуже вмотивований вибір був і минулого року, і тепер...».

ДОВІДКА «УМ»

Проект «Книга року Бі–Бі–Сі» існує з 2005 року, його ініціатором є письменниця і водночас журналіст цієї інформаційної британської корпорації Світлана Пиркало. До складу журі входять п’ять авторитетних в Україні письменників, громадських діячів чи журналістів. Цьогоріч серед них були Ольга Герасим’юк та Андрій Куликов.

Лауреатом премії 2005 року став Юрій Винничук (роман «Весняні ігри в осінніх садах»). Надалі книгою року за версією Бі–Бі–Сі ставали «Капітал» Сергія Жадана, «Андріївський узвіз» Володимира Діброви, «Молоко з кров’ю» Люко Дашвар, «ТАКЕ» Юрка Іздрика та «Ворошиловград» Сергія Жадана.