Куленепробивна демагогiя

Ця вкрай гірка історія супроводжує майже два десятки років Михайла Сухорука, колишнього прапорщика–контрактника, класного спеціаліста–механіка з авіаційного озброєння військової частини 65244, винищувального авіаційного полку. Тепер він прикутий до ліжка хворобою на цукровий діабет і його «похідним» букетом інших захворювань: осліп і не може ходити. Ветеран Збройних сил України, прирівняний за пільгами до учасників війни, тепер уже у свої 80 років, кинутий до бюрократичної безодні «виживання» своїми ж, колись «рідними» військовими медиками та прокурорами гарнізону й округу, міністерськими чиновниками й народними депутатами Верховної Ради, гарантом його прав Верховним головнокомандувачем Збройних сил Президентом України Віктором Януковичем. До всіх він звертався письмово.

— Пiд час проходження служби при підготовці бойового літака до польоту раптом відчув себе настільки погано, що втратив свідомість, опинився на аеродромному бетоні, вдарившись головою, — коментує Михайло Михайлович ледь чутним голосом запис у своїй медичній книзі, що збереглася з 1972 р. — Уже в госпіталі з’ясувалося, що такий стан здоров’я пов’язаний із захворюванням на цукровий діабет.

Про це ж зазначено і в медичній картці прапорщика Сухорука. У записi читаємо: «Скаржиться на слабкість, загальне нездужання, п’є багато води. Втратив у вазі 4 кг за тиждень...».

— Від мене приховували дійсний діагноз хвороби, небезпечної для здоров’я, «загодовуючи» в госпіталі цукрознижуючими таблетками й мене, хворого, змушували служити, — розповідає прапорщик. — І навіть коли належало звільняти з армії після досягнення 45–річного віку, то демобілізували на 2 iз гаком роки пізніше, коли я, змучений багаторічною хворобою, звернувся до командувача зі скаргою.

Наказ командувача виконали, але, мабуть, мстячи (у цьому Сухорук впевнений) за його скарги, не комісували з армії у зв’язку із захворюванням, а звільнили за віком. Та ще й у запас 1–ї категорії, тобто зі знущальною припискою щодо його абсолютної придатності до військової служби.

— Пізніше зрозумів, що свавіллям моїх начальників був позбавлений усіх належних у таких випадках компенсацій, пільг, вирішення питання про інвалідність, тобто заслуженого рівня соціального забезпечення, зокрема законного розміру пенсії, — ледь не зі сльозами на змучених хворобою очах скаржиться ветеран–авіатор. — Адже не оформили своєчасно ніякої медичної документації.

Справді відсутні довідка та постанови військово–лікарської комісії (ВЛК) з уточненням діагнозу про причинний зв’язок захворювання і про ступені придатності до військової служби, свідоцтво про хвороби та інші... Згідно з чинним нині «Положенням про військово–лікарську експертизу в Збройних силах України», затвердженого наказом міністра оборони № 402 від 14.08.08р., зазначено: «Якщо у військово–медичних документах... є згадки (лише згадки. — Авт.) про захворювання... або в цих самих документах зазначені тільки окремі симптоми захворювання... то ВЛК правомірна вирішувати питання їх причинного зв’язку і прийняття відповідної постанови».

Ветеран дивується, що навряд чи хтось із його побратимів міг уявити, що може мати справу з нині діючим словоблуддям у питанні щодо порядку забезпечення готовності до захисту Вітчизни військовослужбовцями. Як її трактувати: чи є та готовність «виконанням військового обов’язку», чи «проходженням військової служби». Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» визначає, що «військовий обов’язок» полягає у проходженні військової служби, виконанні військового обов’язку в запасі та проходженні служби у військовому резерві...

Михайло Сухорук захворів, як бачимо, «проходячи військову службу», яку закон назвав «військовим обов’язком», справедливо ототожнив із поняттям «проходження військової служби». Тож у законі навіть не проглядається якась лінія смислового роз’єднання між цими поняттями. Це в законі. А на діючій у Міноборони України практиці «мудра» військова бюрократія визначає свою універсальну схему. Мовляв, захворювання військовослужбовців, які не брали участі у бойовий діях, випробуванні ядерної зброї, ліквідації наслідків аварії на ядерних об’єктах, є проходженням військової служби, а не виконанням обов’язків військової служби. Оскільки Михайло Михайлович участі у наведених діях не брав, то й підстав для перегляду постанови військово–лікарської комісії щодо його втраченого здоров’я нібито немає.

Такий ось «вердикт», яким прикриваються роками полковники й генерали, «плодячи» трафаретні відписки, що військовий обов’язок не включає... проходження військової служби. І на підставі якого закону проходження військової служби протиставлено виконанню обов’язків військової служби?

Наприклад, таке «правоблудство» воєнночиновного гуманітарія отримало розвиток у відповіді від 2.06.09г. голови Центральної ВЛК Міноборони В. Є. Михайлеця. Він пише, що «Согласно раздела 21 Положения о военно–врачебной экспертизе... заболевания военнослужащих, не принимавших в мирное время участия в боевых действиях, испытаниях ядерного оружия, ликвидации аварий на ядерных объектах, связываются с прохождением военной службы, а не с исполнением обязанностей военной службы».

Проте такого пункту немає в «Положенні»! Є лише згадування про те, що формулювання про «захворювання, пов’язані із захистом Вітчизни», розповсюджуються і на військовослужбовців, «які брали участь у бойових діях», тобто на учасників війни. У прапорщика Сухорука є свідоцтво серія В–1 № 007626, що «має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни — учасників війни». Пан Михайлець чомусь не враховує цих обставин і «строчить» ветерану відписки.

Так і дурять голову ветерану постановами обласної МСЕК, облвійськкомату, ВЛК, міністерськими «цидулками» про те, що нібито відсутність зв’язку захворювання та інвалідності прапорщика Сухорука з проходженням військової служби прийнято обгрунтовано і підстав для його перегляду немає.

Народний депутат, екс–міністр оборони Анатолій Гриценко, котрий на телешоу виставляє себе непохитним борцем за права військовослужбовців, фактично образив авіатора. Як нинішній голова Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони і як свого часу міністр безконтрольно «передоручає» ветеранські звернення про допомогу й про законне вирішення питання щодо інвалідності Сухорука. Це нині «пухнастий» екс–міністр виставляє себе на передвиборчих бігбордах «Ми не брехали». Михайло Михайлович висловлює свій коментар до чеснот Гриценків і йому подібних у Мінобороні:

— Брехали й брешуть, на брехні їдуть, брехнею поганяють!..

Чи ніхто не читає Закон України «Про Збройні сили України», де в ст.1 мовиться: «Збройні сили України — це військове формування, на яке, відповідно до Конституції України, покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави...» Тобто, якщо військовослужбовці тільки «проходять» (начебто повз виконання військового обов’язку), то НІХТО з них і не займається нібито нікому не потрібними обороною, захистом, стримуванням, охороною тощо.

Ось так ми й «захищаємо» нашу Батьківщину на папері. Аси правоблудства, наприклад, із Військової прокуратури, рекомендують Сухоруку звертатися на них до суду. Ніби й не читають його скарги, що він майже сліпий, самостійно не пересувається. Та й за які «вареники» з його–то пенсією, котрої не вистачає навіть на ліки, він має позиватися до міністерських чиновників (аж) у київських судах? Та й ще при сьогоднішніх судових зборах?

Ренат МУХАМЕДЖАНОВ,
співголова Дніпропетровського обласного центру з питань прав людини,

Михайло СКОРИК, журналіст