З роками телеведучі стають телеглядачам трохи не родичами. Ну, гарними знайомими — точно. Хоча в більшості з них поза екраном є власні сім’ї, діти. Як вони відзначають новорічні свята? Які з них запам’яталися власне телевізійникам найбільше?
Марина Кухар,
«Собитія» («Україна»):
— Перший новорічний вихід на публіку моєї доньки АнниМарії відбудеться на святковому ранку в Центрі раннього розвитку дітей. Ми вже вибрали наряд для виступу: сріблясте плаття і червоні черевички. Якоїсь конкретної ролі нам не дали, доведеться почекати ще рік. Нині програма виступу малят нашого віку — це віршик про ялинку, пісеньки та гра в оркестрі. Усім оркестрантам — від двох до трьох років. Наша група складається в основному з хлопчиків, тому для них підготували музичні інструменти — барабани. Для дівчаток із паралельної групи батьки обрали маракаси. Коли моїй доньці, єдиній дівчинці у чоловічому колективі, запропонували грати на маракасах, вона почала відстоювати гендерну рівність, гучно висловивши невдоволення. Маракаси полетіли в стіну, й Ані теж довелося видати барабан.
Як уже згадувала, малюки також читатимуть зі сцени вірші. Звичайно, половину букв вони не вимовляють. Утім мене цікавить інше: ще на репетиціях, уперше отримавши мікрофон і почувши власний голос у колонках, Аня була вражена цими чарами звуку. Ніхто так і не зміг відібрати в неї мікрофон. Тепер я з нетерпінням очікую розв’язки: віддасть мікрофон малюку, який виступатиме після неї на концерті, чи залишить собі до закінчення виступу?.. Поки що на репетиціях перемога була на стороні АнниМарії.
Ольга Сумська,
«Легко бути жінкою» («Перший Національний»):
— Стосовно свят і відпочинку, в акторів не існує ніяких правил ніколи. Це абсолютна непередбачуваність, усе підпорядковується творчому графіку. Наприклад, Віталій уже замовив італійський гірськолижний курорт, але все змінюється з появою кінопропозиції, квитки здаються — і так постійно. Із мікрофоном і в потязі Новий рік зустрічали, і в літаку. З аквалангом ще тільки не було жодного новорічного свята. Якщо у новорічну ніч працюємо у Києві, потім ще «козу водимо»: їздимо від хати до хати, скажімо, від Володі Горянського — у нього великий заміський будинок — до куми Владочки Прокаєвої.
У серці меншої доньки живе свята віра у Миколая, вона пише йому листи. Але знає, що Дід Мороз — це казковий персонаж. Інколи тато у костюм iз бородою перевдягається, одного разу наш родич Толя Хостікоєв у ролі Діда Мороза прийшов і роздавав подарунки. Це було щастя!
Новорічні костюми у доньок були різні. У Ганнусі — і Снігова Королева, і Лисичка, і Білочка. Зараз хоче бути Смішарикомзайчиком. До речі, цього року висловила бажання взяти участь у новорічних мінівиставах моя мама Ганна Іванівна. Якщо все складеться, можливо, заберемо цього року й її до Горянського.
Костянтин Грубич,
програма «Знак якості» («Інтер»):
— Мої діти вже майже дорослі — у лютому двом буде по 15, а старшій — 16 років. Коли їм пропоную кудись поїхати, щоб зустрічати Новий рік не вдома, вони відмовляються. Мене, в принципі, радує те, що для них це — домашнє свято, незважаючи на часті бажання в інший час піти кудись до друзів.
Раніше, коли діти були меншими, до них приходив Дід Мороз. Це був я. Спочатку вони вірили в існування цього чарівника. Але одного разу хтось iз них запримітив: «А чому в Діда Мороза капці таткові?!» Інші підхопили: й очі таткові, і сміється, як татко. Словом — розкусили. Ролей і костюмів спочатку в садочку, а потім у школі на трьох дітей було так багато, що всіх не перелічиш: і Снігуронька, і Білочка, і зайчики — весь традиційний набір.
Мені особисто ще в садочку видавалося новорічне свято дуже казковим. У школі стало все реальнішим і цікавішим. Бо в нас влаштовували конкурси костюмів, у яких я не раз перемагав, — в образах Буратіно та д’Артаньяна. Ці та інші наряди мені шила моя тітка Ніла. Узагалі наш клас Полтавської школи №22 був дуже артистичним. Коли я був уже дорослішим, у 10му класі, грав Пугачову — мене тоді мало хто впізнав.
Зараз ні в кого вже не перевтілююся. Просто всі радіємо святу. Цьогоріч питання подарунків ще відкрите. Щоб напряму не питати, я написав дітям на контакти. Усі вже відреагували: «Питання, звичайно, цікавеньке», але конкретних відповідей ще немає. Щоправда, старша Влада вже сказала: мабуть, гроші, а я потім уже щось придумаю. Молодші — Ярослав та Оля — поки що мовчать.
Олена Фроляк,
«Факти» (канал ICTV):
— Частіше за інших я згадую свій перший Новий рік у новому власному будинку. Ми будували його сiм років і в’їхали туди незадовго до Нового 2007 року. Це було 26 грудня. Вечір п’ятниці. «Тягнучка» на вулиці Олени Теліги неймовірна, останні пожитки ми перевозимо власними двома машинами. Попутньо купили дві великі піци і шампанське. Стіл уже стояв, келихи відшукали в баулах. Символічно випили за переїзд, і тут Антошка, молодший син, видає сакраментальну фразу: «Ну що, а тепер поїхали додому!» Він тоді ще погано говорив і замість «поїхали» сказав «полекали». Полекали додому! Було весело.
Ольга Фреймут,
«Ревізор», «Шоуманія» (Новий канал):
— Я ще не вирішила, де буду на Новий рік. Є запрошення з Дніпропетровська, Львова, Києва. Думаю, що це буде теплий затишний Новий рік iз моєю донечкою. А 1го числа я з друзями лечу до Лондона і до Швейцарії у відпустку на два тижні. Поїду в Європу, за якою вже скучила. Злату з собою не беру — для неї це холодна пора.
Златі вже майже шiсть років. Їй цікава будьяка роль. Зараз донька чомусь мріє зіграти Бабу Ягу. Дуже любить балет. Злата пише власні сценарії домашніх постановок, кожному розписує роль. Остання вистава про зайчика чомусь називалася «Ой пече, пече, пече...»
Тетяна Даниленко,
«Час новин», «Час. Підсумки» («5й канал):
— Доньці Христині тільки три роки. Ще недавно вона була немовлям, тому нічого екстраважливого на новорічні свята в нас не відбувалося. Я кожен Новий рік працюю, працюватиму і цьогоріч. У дитсадку на новорічному ранку Христя розповідатиме віршик. Нам поталанило, що свято перенесли, бо раніше заплановане на нинішній тиждень ми б пропустили через хворобу.
Нинішня мрія моєї дитини з покоління «Ютубу» — папуга Жако, відео якого (коли птах співає голосом Ані Лорак) неодноразово переглядала в інтернеті. Ми ще думаємо, чи подарувати папугу дитині. Бо завести живого птаха — це дуже відповідально. Можливо, запросимо цього року додому Діда Мороза, щоб Христина йому, скажімо, щось заспівала. Складно організовувати все, коли в тебе передноворічний тиждень — робочий. Оскільки навіть справжнього снігу на вулиці немає, то ніщо не підштовхує до новорічної активності.
Юлія Бенкендорф (Стахорська),
«Прогноз погоди» (Перший Національний):
— Це буде перший Новий рік, коли наша з Єгором донька Софія уже все розуміє й усвідомлено чекає Діда Мороза. Зараз їй два з половиною роки. Цей Новий рік ми будемо зустрічати у родинному колі з рідними та близькими, з їхніми дітьми — двоюрідними і троюрідними братами і сестрами Софійки. Щоправда, Дід Мороз прийде до них не в новорічну ніч, а трохи раніше. І, звичайно, для дітей влаштуємо феєрверк, який вони дуже люблять.
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
