Кому живеться весело
— Чому посмiхаєшся зрiдка
красива така та сумна,
моя незрадлива лебiдко,
Зоря–Україно ясна?
З ТБ майже цiлодобово
дотепникiв бачу я рать,
а сонм бiднякiв супить брови:
«До працi де можна пристать?»
Давно вже забули,
як пахне робота, умiння i фах;
нормально живе, хто гендлює,
жирують — магнат, олiгарх...
А цiни зростають так швидко —
не вгнатись за ними й в автi,
то i дивитися гидко
на декого в «Свiтськiм життi».
А пенсiї лiтнiх — мiзернi,
як мовиться, не до забав,
i заздрять, що люд десь у Бернi
турботливу владу обрав.
А наша статистика строга,
мов хоче сказати таке:
«Сидiть собi й дякуйте Богу,
не в Кенiї що живете»...
Реформи такi нам потрiбнi,
щоб добре жилося усiм,
в минуле щоб канула бiднiсть
у краї моїм золотiм.
Арнольд ПОЛТОРАЦЬКИЙ
с. Олексiївка, Бiлгород–Днiстровський район,
Одеська область
Прикмети часу
— Почiм земля? — у власника питаю.
— Почiм? А скiльки пан дадуть?
Врахуйте, що земелька бiля гаю...
І очi бiгають, як ртуть.
— Важливо не проґавити моменту! —
Засiпалися вусики рудi.
— А скiльки тут?
— В сiльрадi документи...
В орендаря... Чи, може, вже в судi?..
Аркадiй МУЗИЧУК
Київ