Газета «Україна молода» за 3 серпня ц. р., в якiй надруковано розповiдь про те, що режисер Михайло Іллєнко, поставивши за мету створити фiльм про українського героя, зняв стрiчку про льотчика Івана Даценка, потрапила до моїх рук аж у жовтнi. Я саме вiдпочивав у селi на Чернiгiвщинi, в сiм’ї свого фронтового побратима (сам вiн вiдiйшов уже в iншi свiти, а з сiм’єю я пiдтримую зв’язок). Отож друзi зберегли той номер газети для мене, бо там iшлося про Івана Даценка — льотчика iз села Чернечий Яр, що поблизу Диканьки. А я ж саме з цього села, Даценко — мiй однокашник...
Нахлинули на мене спомини. Я жив у Чернечому Яру в дитячому будинку, тодi казали — у «патронатi», бо вiд голоду померли батько, мати i три сестри. У 1937–му чи 1939 роцi (точно не згадав) у село прилiтав «кукурузник» iз Полтави. Нас катали на тому лiтаку безплатно.
Побувавши в небi, багато хто з хлопцiв захотiв стати льотчиком, зокрема i мiй друг Степан Роговенко. І вiн таки став пiлотом...
...У 1940 роцi ми закiнчили семирiчку, мене та Роговенка з дитбудинку виписали, дали нам по три червiнцi, сказали, що ми вже дорослi, тож, мовляв, iдiть у колгосп працювати та приставайте в прийми. Ми зi Степаном у чому були пiшли з села мандрувати. Як бродячi музики, об’їздили СРСР аж до Уралу. А коли почалася вiйна, Роговенко поїхав у Саратов i зумiв вступити до льотного училища, а я пiшов на фронт, хоча мав неповних 17.
Уже в сiчнi 1942 року пiд Ростовом був поранений i нагороджений медаллю «За вiдвагу». А Степан провчився рiк, добре воював — нагороджений чотирма бойовими нагородами, а в 1944 роцi був збитий нiмцями пiд Варшавою. Я теж на фронтi заднiх не пас, не герой, але воював добряче. Спочатку був солдатом–пiхотинцем, а пiсля поранення — розвiдником полкової роти, потiм розвiдником дивiзiйної роти Другої гвардiйської армiї, в лавах якої воював до кiнця вiйни.
Проповз–пройшов Сталiнград, Ростов, Саур–могилу, Турецький вал, Севастополь, Мiнсько–Бобруйську операцiю «Багратiон», Прибалтику, штурм Кенiгсберга. П’ять разiв поранений, учасник Параду Перемоги у Москвi. Маю шiсть бойових нагород, а загалом рiзних медалей — бiльш як тридцять.
Та я не хизуюся ними i не маю втiхи з цього. Я просто згадав вервечку окремих прожитих рокiв, яких за плечима вже 88. У дитячому будинку Чернечого Яру було 14 хлопцiв i 7 дiвчат. Усiх дiвчат загнали в Нiмеччину, а всi хлопцi пiшли в армiю i майже всi загинули...
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
