(Малюнок Володимира КАЗАНЕВСЬКОГО.)
Як писала наприкінці минулого року «Львівська газета», «стосунки між ВАТ «Львівобленерго» та львів'янами стають більш ніж напруженими і перманентно нагадують неоголошену війну. Енергетики звинувачують населення в крадіжках як електроенергії, так і майна підприємства, мешканці ж міста буквально завалюють управління захисту прав споживачів різноманітними скаргами на дії працівників обленерго». Львівобленерго, продовжувала газета, заявляє, що протягом лише 2003 року пiд- приємству завдано споживачами збитків на суму 40 мільйонів гривень. Йшлося про те, що найбільш поширеним видом порушень є самовільне приєднання до електромережі та використання енергії без укладення договору та обліку. Також популярними серед мешканців області є зрив або пошкодження пломб на приладах обліку та самовільне внесення змін до схем роботи лічильників, які занижують його показники. Що ж до іншої «воюючої сторони», тобто львів'ян, то вони скаржаться на дії ВАТ «Львівобленерго» та його персоналу все частіше, вбачаючи у цих діях порушення прав споживачів. Зокрема, протягом 2003 року до управління у справах захисту споживачів надійшла 71 скарга на дії працівників «Львівобленерго», причому з них 53 скарги стосуються Львова. Найбільше невдоволення викликає робота окремих працівників районних електромереж (РЕМів).
Про «неоголошену війну» між львів'янами та енергетиками я чула давно. Як і про небувалу зухвалість та некерованість РЕМівських контролерів, котрі, користуючись тим «інтимним» (без свідків) форматом, в якому зазвичай відбувається їхня зустріч із хазяями квартири, дозволяють собі вписувати в акти перевірки казна-що — будь-які порушення «правил гри». Розповіді ж про тих працівників обленерго, які на очах у власників помешкання щось ламають чи псують у лічильнику, а потім намагаються отримати за це штраф, не вкладаються навіть у поняття «зухвалість», вони вже ближчі до уявного образу середньовічного завойовника, який до останнього житнього колоска витоптує кінським копитом поле бідної вдови і її дітей та ще й вимагає від підкорених страдників сплати данини.
Треба бути львів'янином і мати сусідів, колег чи друзів-львів'ян, щоб остаточно віднайти у спектрі кольорів той відтінок, на який заслуговує робота Львівобленерго та підпорядкованих йому РЕМів. Бо з готельного номеру для заїжджих гостей, де є і світло, і тепло, ба навіть гаряча вода цілодобово тече з крана, місцевий чорт (або РЕМ) здається не таким страшним, як його малюють. Проте вже перші зустрічі з львів'янами (моїми знайомими чи знайомими моїх знайомих) почали переконувати у тому, що «чорт» (читай: проблема) все-таки існує, і хоч боятися його, мабуть, і не варто, але боротися слід обов'язково. І не лише молитвами.
З «фонотеки», привезеної зі Львова, я вибираю три сюжети про співіснування простих споживачів і всемогутнього обленерго. Подаю ці розповіді практично без змін (хіба що зі скороченнями) — так, як фольклористи фіксують твори усної народної творчості.
Отже, «на одне зі львівських підприємств, — починає розказувати мені його власник, застерігши від вказування його імені та назви його фірми, — приїхали представники місцевого РЕМу. Вони власноруч зірвали пломби на приладах обліку і тут же склали акт про те, що ними знайдено порушення таких норм: лічильник розпломбований і йде безоблікове споживання енергії. Уявляєте собі? Відповідно до цього акту була виписана платіжна вимога. Підприємство мало сплатити десь біля чотирьох тисяч штрафу. З'ясувати щось з цього приводу ані в обленерго, ані в РЕМі не вдалося — скрізь вимога була одна: платіть штраф. Бо інакше...
У чому тут передусім порушення? (Якщо, звісно, не брати до уваги те, що енергетики самі пошкодили лічильник). Є правила користування електроенергією, де говориться наступне: якщо наявні порушення з боку споживача, то має бути складений акт, а на підставі його винесена постанова, після чого вже на підставі постанови будуть вживатися штрафні заходи. У нас же зазвичай робиться так: складають акт, минаючи постанову. Ніхто не видає також приписи, де мало б ітися про те, як виправити допущені порушення.
Крім того, в акті про порушення правил споживання електроенергії є графа, якою передбачене проведення експертизи. Приміром, якщо йдеться про зламану пломбу або викрадений лічильник, дві сторони можуть провести експертизу і встановити, яким чином це сталося: чи був лічильник дійсно зірваний невідомими злодіями, чи хтось його акуратно зняв. Проте всі ці процедурні моменти, як правило, ігнорують. Представникам обленерго достатньо того, що вони встановили актом певні порушення. Якщо споживач відмовляється підписати цей акт, вони складають іще один про його відмову — і справа передається в обленерго, де відразу засідає комісія, яка без «розслідування» визначає, яка кому міра покарання належить — вам така-то сума, а вам — така-то...
Чим іще активно користуються електроенергетики, так це тим, що акт про порушення не підлягає оскарженню в суді. Підлягають оскарженню тільки штрафні санкції. Але ж штраф — це лише наслідок того звинувачення з боку обленерго, неправдивість якого довести неможливо. Виходить зачароване коло і безнадія для споживача...»
Якщо перший мій співрозмовник виявив ознаки юридичної «просунутості», то другий розповів почуту від приятелів історію без вживання слів «акт» чи «експертиза». Розповів просто, лише з прикрою констатацією наприкінці, що, на пенсіонерів, мовляв, «тепер намагаються повісити усіх собак».
«Жив такий собі чоловік, пенсіонер, інвалід... Такий трохи не від цього світу — трохи не сповна розуму. Сестра медична за ним доглядала... Зникло у нього якось у хаті світло. І медсестра, що до нього ходить, викликала електрика. Той прийшов, щось покрутив, світло з'явилось, але дуже швидко знову зникло. Вдруге викликали електрика — він налагодив усе, що там треба було, і пішов собі. Коли через пару місяців приходять контролери з РЕМу. Подивились все скрізь і кажуть: «А що це у вас таке? У вас же лічильник не в той бік крутиться!». І давай його штрафувати. На цілих триста гривень — і це при його пенсії у сто гривень! Звичайно, він не платить. Бо просто не може. Тоді електроенергію у нього зовсім відключають...
Ну а медсестра (ще й така совісна людина трапилась!) починає бігати по всіх інстанціях і казати: що ж це ви, люди добрі, робите? Він же інвалід, не розуміє, що робить... Йому темно — він собі газ на кухні вмикає. А як спалить квартиру і себе разом з нею? Та не міг він там з лічильником нічого намудрити, не з його це розумом... Тоді їй кажуть: «Ну добре. Сам він не міг лічильник зіпсувати. Але, може, він електрика намовив?». Та вже кричить: «Так дайте сюди вашого електрика! Ми у нього спитаємо». Кинулись шукати електрика — він зовсім п'яний, нічого пояснити не може. Так і живе дід без світла і тепла. Але ви мені скажіть таке: навіщо йому було лізти у той лічильник? У нього до цієї історії якісь копійки набігали за електороенергію, а тут — на тобі — триста гривень плати! Йому таке треба було? Звичайно, ні...»
Була серед моїх контактів і розмова з людиною, яка принципово відмовилась від послуг обленерго. Саме так: добровільно зреклася постачання електроенергії у свою оселю, яку тепер опалює дровами і освітлює свічками. Але навіть попри перехід на «альтернативне джерело» тепла і світла (у вигляді дерев зі Стрийського парку), ця сама людина має прикрості з Львівобленерго, адже всі штрафи, свого часу виписані їй (і виписані незаконно!), так і залишилися неоплаченими.
«Нещодавно дзвонять мені з міліції, — розказує мій третій співрозмовник. — Перед тим вони ще й повістку мені присилали, але її я проігнорував. Отже, дзвонять. «Ви завдали збитки державі, — кажуть. — Ви повинні прийти на допит до слідчого». Ну добре. Приходжу. «В чому справа?» — питаю. «Ви, — говорять, — штраф не сплатили, збитки завдали, тож тепер РЕМ-2 звертається у наше відділення міліції з клопотанням про порушення проти вас кримінальної справи». «Стоп, — кажу, — штраф — це покарання адміністративне. Хай його з мене і стягують ті, до чиєї компетенції це належить. Поки що до мене по штраф іще ніхто не приходив і стягнути його не намагався. Хай у суд на мене подають, урешті-решт. І потім, що означає ця фраза: «Ви завдали збитки державі»? Якій державі? Комерційній структурі, ви хотіли сказати? А чи знаєте ви, що використання силових відомств у інтересах комерційної структури для вибивання грошей з її боржників — оце і є справжній злочин?».
«Вони всі там принишкли, — продовжує він, — а я їм своє втовкмачую: сфера цивільних правовідносин — це не ваш головний біль. Не міліції, тобто. Якщо у РЕМа є до мене претензії, то нехай діють через суд, а не пишуть звернення до начальника райвідділку. Просто вони знають, що нічогісінько через суд від мене не отримають... Крім того, кажу, що це за організація така — РЕМ-2? Є юридична особа — Львівобленерго, а районні електромережі — це всього лише її підрозділи, і не більше того. Хай би від Львівобленерго лист до міліції надійшов — на офіційному бланку, за підписом начальника, з печаткою — тоді була б іще інша справа. А так районна електромережа просить міліцію порушити проти мене карну справу. Сміх, та й годі...»
Не впевнена, що одна поїздка (хай навіть і з добрим десятком зустрічей, з таким собі бліц-опитуванням на тему: «Чи зазнали ви прикростей як користувач електроенергії?») вмотивовує певні узагальнення. І все ж: напрошується висновок про те, що спроби нажитися на львів'янах носять з боку обленерго цілеспрямований характер. При цьому, як писала «Львівська газета», навіть прокуратура та управління захисту прав споживачів визнавали, що «у таких конфліктах довести невинність споживача майже неможливо». (...) «Дуже часто складають акти про пошкодження пломби на лічильнику. Проте довести, чи була там пломба взагалі, дуже тяжко (...). Нещодавно управління захисту прав споживачів отримало скаргу: інспектор намагався зняти лічильник для перевірки, але після відмови власниці квартири склав акт про виявлені порушення. При цьому інспектор прийшов у помешкання у неділю пізно ввечері, а згодом під актом з'явилися підписи ще двох інспекторів, яких насправді у квартирі не було. Але довести, що був тільки один контролер, неможливо».
Непоодинокими бувають випадки, коли контролер від Львівобленерго, знайшовши порушення (чи створивши їх сам), пропонує господарям квартири вирішити проблему «полюбовно» — за енну кількість десятків гривень. Все це, на думку «Львівської газети», пов'язано з тим, що «питання перевірок не врегульоване законодавчо». Тому скільки б представники Львівобленерго не обіцяли споживачам позбутися негідних кадрів, які тільки псують імідж цієї структури, скільки б місцеві прокурори не запевняли, що всі скарги на неправомірні дії енергетичних інспекторів беруться ними до відома, звичайному львів'янину, котрий рахує дні до пенсії чи зарплати, легше від цього не стає. Бо вчора до його сусіда, а сьогодні до нього прийшов представник обленерго і сказав: «Плати». Не заплатити — означає залишитись без електроенергії. Боротися — все одно означає на певний час залишитись без електроенергії плюс витратитися на судові позови.
Утім, повертаючись до припущення відносно того, що весь дискомфорт львівського споживача електроенергії (і моральний, і матеріальний) — заздалегідь спланований спритними ділками з Львівобленерго. У чому проявляється подібна «плановість»? На деякі її ознаки ми вже вказали. Про навмисно завдану споживачеві шкоду самими ж контролерами Львівобленерго існує занадто багато свідчень для того, щоб розцінити такі випадки як прикру випадковість, у якій винні окремі нечисті на руку представники даної структури. Про інші докази тієї негідної гри, яку затіяло з львів'янами рідне обленерго (використовуючи власну монополію на електроенергію, котру поза «межами» Львівобленерго мешканцям галицької столиці та жителям області взяти просто ніде, бо не в кожного вистачить куражу рубати вночі дерева по парках і садах), мені розказав начальник одного зі львівських жеків.
Ця людина, як і решта героїв нашої публікації, побажала залишитися неназваною. Безумовно, вказане ім'я додало б усім наведеним нижче твердженням більшої ваги, однак поняття «анонімно» ще не є тотожним із «недостовірно», і тим більше зрозумілим є прагнення не побачити своє прізвище на сторінках газети, чим реальнішою постає загроза втратити роботу чи нажити інші неприємності. Отже, начальник жеку зазначив наступне. Львівобленерго тримає монополію не лише на постачання електроенергії, а й на продаж лічильників. Їх енергетики нібито скуповують у Росії надзвичайно дешево — мало не по долару за штуку, але у Львові та у Львівській області продають по 400 гривень. Придбані деінде лічильники Львівобленерго просто не визнає та не пломбує. Таким чином, усі споживачі змушені через жеки звертатися саме до Львівобленерго — саме звідти приходить електрик та встановлює прилад для обрахування спожитої електроенергії.
При цьому Львівобленерго неабияк зацікавлене у тому, щоб той-таки лічильник у споживача завтра десь зник або ж у користуванні ним були віднайдені порушення. А відтак немає нічого дивного у тому, що лічильники крадуть або псують. Вигідно це, звісно ж, не споживачу. І навіть на елементарне підліткове хуліганство можна списати лише поодинокі випадки. У решті ж їх прослідковуються руки «майстра». «Знаходити порушення в обчисленні спожитої електроенергії для інспекторів обленерго надзвичайно корисна справа. Адже за кожне фіксування порушення їм видають винагороду, — сказав мій співрозмовник. — Тому вони самі обрізають дроти чи зривають пломби».
Моє джерело у Львівській державній обласній адміністрації усі подібні твердження категорично спростувало. В розмірковуваннях довкола цієї теми у «джерела» домінувало слово «окремий». В окремих випадках все, звичайно, можливо, бо тільки Папа Римський без гріха, казали мені. В цілому ж ніякої програми з доведення львів'ян до зубожіння та вегетативного існування немає. Тож галичанам тільки здається, що їх обкрадають?
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
