«Довго засідають. Мабуть, парафували й тепер обдзвонюють євросоюзні парламенти, щоб ратифікували по телефону — хочуть зробити українцям подарунок на Миколая», — вправлялися в дотепності журналісти, нудячись у конференц–залі в очікуванні новин із кімнати переговорів. Зустріч Президента України Віктора Януковича, голови Європейської ради Германа ван Ромпея та очільника Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу затягувалася. Про деталі їхнього спілкування можна було лише здогадуватися — цей етап ювілейного, 15–го саміту Україна—ЄС був закритим від сторонніх очей та вух. Хоча принаймні в одному сумніватися не випадало: угоду про асоціацію України з Євросоюзом, про «ось–ось» підписання якої ще відносно недавно переможно звітувала Банкова, сьогодні (тобто вчора) підписано не буде. Про це напередодні однозначно заявили обидві сторони, хоча й без заяв здогадатися було нескладно як із програми саміту, в якій не йшлося про підписання якихось документів, так і з формату засідання — не в Українському домі або іншому схожому залі, де могли б розміститися і делегації, й журналісти, а в президентській адміністрації, яка апріорі не передбачає «урочистостей».

Несподіванок не сталося: угоду справді не парафували, хоча й обмінялися взаємними компліментами й запевненнями у любові та шані одне до одного. І без критики, звісно, теж не обійшлося, причому з обох сторін. Хоча той факт, що Віктор Янукович, як побоювалися деякі скептики, не проміняв саміт із керівниками Євросоюзу на засідання ЄврАЗеС у Москві, звісно, не може не викликати оптимізму.