На прес–конференцію за підсумками 2011 року Міністерство культури запросило журналістів на Малу сцену Театру Франка. Якщо хтось надумає для себе скласти рейтинг найгучніших культурних подій року — на цей майданчик варто звернути особливу увагу. Задумував його ще Сергій Данченко, художній екс–керівник «франківців». Із того часу Мала сцена зi статусу перспективного арт–об’єкта неодноразово переходила у статус безнадійного довгобуду, й ось після двадцяти трьох років будівництва її нарешті здали в експлуатацію. Мала сцена Театру імені Франка носитиме ім’я Сергія Данченка, вона вміщує близько 200 глядачів і на повну силу запрацює вже з наступного року.
Із нової театральної сцени міністр культури виголосив багато нової інформації. Відзвітував про законодавчі досягнення у галузі культури (запрацював «Закон про культуру», відбулося перше читання Закону України «Про гастрольні заходи» тощо). Розповів про підтримку гастрольної діяльності українських мистецьких колективів. Тут чомусь Міністерство надавало пріоритет колективам Національним: за гроші бюджету Театр Франка побував на гастролях у Севастополі, Опера — у Львові, Театр імені Лесі Українки — на Міжнародному фестивалі «Театральний дивертисмент» в Ізраїлі... Як розповів міністр, є чим похвалитися і в бібліотечній справі — розпочато творення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека–ХХІ»... У планах на наступний рік — проект Закону України «Про циркову справу», внесення пропозицій до Закону «Про авторське і суміжне право»...
Ще одна ініціатива, яку Мінкульт планує реалізувати в 2012–му разом iз національними театрами — система електронних квитків, тестування якої розпочнеться в лютому. «Мені самому часто дзвонять iз рідного Запоріжжя і просять узяти квитки в нашу Оперу, — розповів директор Театру імені Франка Михайло Захаревич. — Коли запрацює система електронного квитка, така потреба відпаде: кожен глядач iз будь–якого міста зможе придбати квиток у наш чи інший театр через інтернет». Михайло Кулиняк підкреслив, що цей проект є суто інвестиційним, державних грошей тут не буде. Щоправда, суму цих інвестицій та компанію, що реалізовуватиме проект, він так і не назвав. Алгоритм цієї послуги нескладний: людина купує квиток онлайн, самостійно роздруковує його, штрих–код квитка зареєстрований у системі, а при вході в театр його зчитають спеціальні сканери. До цієї системи, яка успішно працює в інших країнах, у нас придивлятимуться кілька місяців. Потім можливі огріхи виправлять, і поширюватимуть її вже в усій Україні. Традиційний продаж квитків, через каси, також буде доступний для всіх охочих.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
