«Дiтей колонiї»

15.12.2011

Із творчiстю видатного українського письменника Олега Чорногуза я познайомився ще в 60–тi роки минулого столiття, коли той працював у журналi «Перець», друкуючи гострi й уїдливi фейлетони та дотепнi гуморески. Нинi Олег Чорногуз — помiтна й знакова постать в українськiй лiтературi, автор першого сатиричного роману у вiтчизняному письменствi «Аристократ iз Вапнярки» та майже пiвтора десятка сатиричних романiв i повiстей.

А останнiм часом Олег Чорногуз показав себе як талановитий публiцист, про що засвiдчили два видання публiцистичної збiрки «Дiти колонiї». Чому така назва? Та тому, що донедавна Україна була колонiєю сусiдньої пiвнiчної держави. Та й сьогоднi ще не вийшла з колонiального духовного рабства. А дiти — це народ України. Причому далеко не всi розумнi дiти, бо половина населення України (якщо не бiльше) є байдужими до своєї Батькiвщини, її iсторiї, мови, культури, звичаїв, їм однаково, яка мова лунає навколо них, що українських газет, журналiв, книг лише 10—15 вiдсоткiв. Вони не знають i не хочуть знати iсторiю України, для них ще й досi Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера, Роман Шухевич, воїни ОУН–УПА — зрадники, убивцi, прислужники фашизму. Їм байдуже, коли їх називають «хохлами», «малоросами», коли глузують з їхньої мови, iсторiї, культури. Тому й голосують за неукраїнськi партiї, яких у парламентi бiльшiсть, за неукраїнських президентiв...

Збірка «Дiти колонiї» — це книга–застереження, книга–заклик. Твори Олега Чорногуза перекладено двадцятьма мовами свiту. Вiн лауреат премiй iм. Остапа Вишнi, Степана Руданського та iнших лiтературних вiдзнак. І в шанувальникiв таланту Олега Чорногуза думка така: своєю творчiстю письменник заслужив, аби книгу «Дiти колонiї» було висунуто на здобуття Нацiональної премiї iм. Т. Шевченка.

Вiталiй БУЛАВКО,
журналiст
Київ
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>