Людство може захлинутися в пластиковому смітті — матеріалі, який так само, як і радіаційні компоненти, розкладається у ґрунті тисячоліттями. Розумна і більш далекоглядна частина світу вже почала боротьбу. Про запровадження системи для заохочення громадян здавати пляшки з–під випитої коли чи соку дискутують нині у Польщі.
Коли це було модно...
Люди не першої молодості пам’ятають, що пластикові пакети «проникли» в СРСР у 70–х роках як данина моді. У Радянському Союзі їх майже не виробляли, тому барвисті «кульки» «заношували» до дірок, дівчата використовували їх як аксесуари (доповнення до дамської сумочки чи її замінник), а на «чорному ринку» вони коштували п’ять карбованців, тобто одну двадцяту середньої зарплати. У 90–х роках привезені, як тоді казали, «з–за бугра» пластикові пляшки після розпивання напою використовували мало не як прикраси квартир.
Пластик нині є неодмінним нашим супутником: від автомобільних шоломів та стільникових телефонів до кухонного обладнання та дитячих іграшок. Він зробив наше життя зручнішим та дешевшим. І — небезпечнішим з огляду на вміст токсичних речовин і надмір цього матеріалу. Адже, попри «просвітництво» щодо його шкідливості, впродовж останнього десятиліття було виготовлено більше пластику, ніж за все ХХ століття, починаючи з його масового виробництва у 40–х роках. Сьогодні у світі щороку виробляється понад 300 млн. тонн пластику.
Як вигідно продати пляшку
Підприємства з виробництва штучних матеріалів лобіюють запровадження закладної ціни для пластикових пляшок, повідомила днями польська газета ділових кіл «Пульс бізнесу». Польський союз переробників штучних матеріалів (ПСПШМ) переконує міністерство екології в необхідності запровадити таку новацію для того, щоб заохотити громадян здавати пластикові пляшки на переробку. На думку голови ПСПШМ Тадеуша Новицького, додаткова вартість пляшки мала б становити 25 грошів (приблизно 60 копійок); людина вкладала б цю суму при купівлі товару, але потім могла б повернути, здаючи порожні пляшки до спеціальних автоматів чи пунктів скупки. Впливова в країні «Газета виборча» зазначає, що запровадити таку систему буде, по–перше, недешево для країни, по–друге — нелегко з огляду на спротив і споживачів, і продавців та виробників напоїв.
Поляки в цій справі не новачки — таку систему вже запроваджено у багатьох країнах Євросоюзу. Для прикладу, якщо у Польщі на переробку повертається 28 відсотків проданих пляшок з–під напоїв, то у Німеччині — 90 відсотків.
Це лише один маленький приклад спроб людства вирішити глобальну загрозу. А масштаби наступу пластикового непотребу вражаючі. За даними Агенції iз захисту довкілля США, щороку у світі виробляють і використовують приблизно трильйон пластикових пакетів, і лише 10 відсотків після використання потрапляють на переробку. В Україні «відсоток повернення» ще менший. У більшості країн немає пунктів прийому пластикових відходів. Справа в тім, що виробництво одного нового пакета коштує менше, ніж переробка використаного.
«Сміттєва» культура в Україні
Загрозу пластикових пакетів усвідомила навіть одна з найбідніших країн планети — Руанда, де вони заборонені з 2005 року. В Європі лідером iз відмови від пластику виступає Ірландія, де використання цього штучного матеріалу зменшено на 90 відсотків. А деякі країни у боротьбі з поліетиленом переслідують і економічний зиск. З огляду на те, що матеріал для пакетів виготовлено з нафти, відмова від них може дати суттєві заощадження бюджету. Наприклад, за повідомленням CNN, у Китаї підрахували, що такого роду економія складе 37 млн.барелів нафти щороку, — і відмовилися від виробництва пластикових пакетів.
В Українi, на жаль, не так розвинута «сміттєва» культура, але певні зрушення є. Так, навіть церква закликає не смітити бездумно i називає це гріхом. Принаймнi так вважають у Мукачівській греко–католицькiй єпархії. «Зараз ситуація краща, ніж у попередні 2–3 роки, — коментує Сергій Волков, спеціаліст відділу інновацій компанії «Київміськвторресурси». — Вважаю, чималу ролi вiдiграли заходи популяризацiї сортування сміття. Також у киян є грошова мотивація здавати деякі види побутових відходів. Звичайно, нові сміттєві баки з кількома відсіками для різного виду сміття, в першу чергу, розрахованi на соціально відповідальних громадян. Та, незважаючи на це, поки що ми далекі від ідеалу. В Україні щороку виготовляють продуктів iз пластику більш ніж на тисячу тонн. Повертається на переробку від сили десять відсотків. Про ситуацію з поліетиленовими пакетиками та одноразовим посудом узагалі промовчу. Це тихий жах! Вони просто гниють на сміттєзвалищах, замість приносити користь. А це ж так просто — взяти і викинути їх у спеціально призначений сміттєвий бак або здати в пункт прийому вторсировини, яких у Києві вже є майже 200».
Поскаржився пан Волков і на те, що майже 70 вiдсоткiв пунктів прийому вторсировини по Україні незаконні. «Це тому, що податки на цей вид діяльності нереально високі. Держава в цьому плані замість допомоги тільки додає перешкод».
НЕБЕЗПЕКА
Як пляшка загрожує твоєму здоров’ю
Пластикові пляшки під впливом сонячного світла, тепла та дії інших хімічних елементів виділяють дуже токсичні петро–полімери. Вони забруднюють ґрунти, води, їхні мікроскопічні частинки потрапляють у харчовий ланцюжок — спочатку птахів і тварин, а потім і людини.
2009 року міжнародна група з 60 визнаних фахівців провела масштабні дослідження пластику і подала низку дуже тривожних висновків. Зокрема, хімікати, які додаються до різного виду пластиків, можуть абсорбуватися людським організмом, впливати на гормональну систему. Токсичні виділення з пластику такі ж невидимі й невідчутні, як і радіація, але дія їх майже настільки ж убивча. Деякі будівельні матеріали з пластику для покриття підлог та стін у житлових приміщеннях виділяють токсини, які на цей час виявляють у 80 відсотків дітей та 100 відсотків дорослих мешканців США.
ВАРТО ЗНАТИ
* Населення США (тобто приблизно 250 млн.осіб) щогодини викидає 2,5 млн. пластикових пляшок.
* Проведене ще 1975 року Національною академією наук США масштабне дослідження показало, що лише з кораблів щороку викидали в океан приблизно 8 млн. кг пластику. Уже тоді більше 200 різноманітних морських мешканців, включно з чайками, китами, дельфінами, котиками та черепахами, почали гинути — вони сприймають пластик як їжу.
ПЕРЕВІРЕНО НА СОБІ
Як я в Німеччині пляшки збирав
«Я в Німеччині користувався такими апаратами: запихаєш туди порожню пляшку, припустимо, з–під мінералки, причому будь–якої ємності — від 0,3 літра до 2 iз гаком, а натомість машина віддає тобі чек на 25 центів», — ділиться з «УМ» Дмитро Павленко, студент Київського національного університету ім. Шевченка, який минулого року кілька місяців провів у Німеччині за програмою студентського обміну. Дмитро наповнений враженнями від цієї процедури, враженнями вельми позитивними, адже чотири здані пластикові пляшки — це вже ціле євро, яке можна конвертувати в першому–ліпшому супермаркеті в повноцінну пляшку вина, причому непоганого. «Зізнаюся, що коли я розкусив цей момент, то почав збирати пляшки. Ну не те що в сміттярках порпався, а так собі, начебто між іншим: іду, бачу — стоїть біля лавки у сквері, а я підніму і за день назбираю собі на вечерю в бістро, — розповідає студент. — А що? Я бачив німців небомжуватого вигляду, які робили так само. Тільки треба, щоб пляшка була з етикеткою, бо інакше апарат, зараза, не прийме — виплюне».
Дмитро каже: як розповів про такий вид заробітку своєму старшому товаришу, який бував у Іспанії, той дуже пошкодував, що в тій країні немає таких рятівних апаратів.