Резиденція Богдана Хмельницького — грандіозний задум розбився об фінансові реалії. (Фото автора.)
Зранку Чигирин закутаний у суцільний туман. Він густою пеленою накриває всю його центральну частину, дістаючи аж до висоти крутих схилів Замкової гори. Тож здалеку, коли в’їжджаєш у місто, здається, ніби пам’ятник гетьмана з булавою у руці стоїть не на горі, а просто на хмарах. Тільки ближче, вже на мосту через Тясмин, туман помітно розсіюється і праворуч, навпроти приватних осель, із сіруватої димки вимальовується резиденція Богдана Хмельницького. Її почали зводити у 2004 році, але так і не закінчили, деякі будівлі вже навіть руйнуються. Нині важлива історична будова заморожена — у держави немає коштів.
Резиденція гетьмана вражає своєю величною архітектурою. Не лише її фасадна частина, а й саме обійстя. Особливо коли піднімаєшся Посольською вулицею, проходиш будинок московського посольства і стаєш під стінами білого храму Петра й Павла (його збудовано поряд з автентичними залишками фундаменту). Звідти, наче на долоні, — вся резиденція Богдана Хмельницького, з її білостінними будівлями, вкритими коралового кольору черепицею. В ту мить не відразу помічаєш, що одна із будівель досі без даху, а з неї починає сипатися цегла.
«Збудовано першу чергу резиденцї Богдана Хмельницького, так зване адміністративне подвір’я, куди входять генеральна військова канцелярія, будинок гетьмана, курінь гетьманської варти, вартівня, скарбниця», — розповідає «УМ» Світлана Павлова, заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико–культурного заповідника «Чигирин». Але, за її словами, внутрішні роботи було зроблено тільки у перших двох будівлях, усі інші — то лише фасади.
«Як кажуть у народі, що швидко робиться — безруким родиться: в канцелярії та будинку гетьмана вже пішов грибок, ці будівлі треба переробляти, — додає Віктор Лазоренко, заступник гендиректора з питань освітньо–масової роботи. Він каже, що в тих спорудах не закінчено роботи в підвалах, не завершено другий поверх — його не утеплено, тож взимку там холодно, а влітку жарко. Також є «проблеми з водою, а з каналізацією — ще більші».
Науковці пояснюють: добудова другої черги резиденції, а саме її господарчого комплексу, — ще попереду. Наразі там зведено цегляне приміщення будинку батьків гетьмана (воно й почало розвалюватися), дерев’яні людська та поварня, але там ще мають збудувати дві комори, стайню та криницю.
Батьківський будинок гетьмана добрих чотири роки стоїть без покрівлі, його вкрито... поліетиленом. Ніхто розумний так не робить, наголошують працівники музею, але в тій будівлі без даху почали... штукатурити стіни. Вони по метру завтовшки, і тепер у них стільки води, що в заповіднику «Чигирин» уже тепер побоюються тих проблем, які можуть проявитися після початку експлуатації цього приміщення.
Є проблеми і з відтворенням на Замковій горі бастіону Дорошенка, який було зведено за часів гетьманування Петра Дорошенка (1665—1676 р.р), а зруйновано під час другого Чигиринського походу — у серпні 1678 року. «На бастіоні завершені загальнобудівельні роботи — він піднімається на залишках тих стін, які були зруйновані, присипані й відкопані. Автентична межа бастіону відділена від того, що будувалося пізніше», — пояснює Віктор Лазоренко. Але, уточнює, до бастіону не підведено електрику, і це не дає змоги підсвітити його в нічний час, а в цокольному приміщенні, яке тягнеться через весь бастіон, — розмістити експозицію музею Чигиринської фортеці. Тож усе це, наголошує Віктор Іванович, «стоїть кісткою в горлі з 2009 року».
«Дуже часто запитують: чому ми не заводимо екскурсії безпосередньо до приміщень резиденції, чому не створюємо там експозиції? Ми не маємо права це робити, поки резиденція не буде добудована», — продовжує Світлана Павлова. Заступник директора пояснює: історико–культурний заповідник «Чигирин» є державною установою, і речі, які тут зберігаються, — це державний музейний фонд України, тож їх не можна розмістити в чужих приміщеннях. Але коли резиденцію гетьмана буде добудовано й передано заповіднику, тобто коли він стане її власником, тоді науковці й візьмуться за створення експозиції.
А поки що заповідник лише оберігає історичний об’єкт, до якого туристи, котрі постійно приїжджають на батьківщину Богдана Хмельницького з усієї України та з–за кордону, мають неабияку цікавість. Тож працівники «Чигирина» намагаються максимально задовольнити приїжджих інформативним матеріалом по цьому об’єкту, вони заводять екскурсії на територію резиденції і на її адміністративному подвір’ї розповідають про архітектурні особливості будівель, їх функціональне призначення.
До речі, за задумом, поруч із резиденцією мали збудувати Посольську вулицю. Сама вулиця є, але на сьогодні на ній інвесторським коштом зведено лише московське посольство. Окрім нього, кажуть працівники заповідника, там буде ще польське, турецьке та шведське представництво. Але все це також у планах.
«За часів Хмельницького такого поняття, як «посольство», не існувало, але коли в резиденцію гетьмана приїжджали посли, то були будинки для їх прийому. Тому й вирішили на Посольській вулиці відтворити будівлі, якi б мали архітектурні особливості тих держав, яким вони належать», — коментує Світлана Павлова. За її словами, функціонально це будуть не музеї, а готельні комплекси для туристів (нині в Чигирині є лише один готель на 40 місць вартістю 100—300 гривень на добу).
Власне роботи з будівництва резиденції Хмельницького в Чигирині розпочалися ще у 2004 році, після відповідної постанови Кабміну. Потім цей комплекс увійшов у державну програму «Золота підкова Черкащини», але з 2009 року роботи тут припинилися — у держави забракло коштів.
«Ми гріли себе думкою, що не можна ж таке будівництво так просто покинути. Виявляється, можна», — зізнається Віктор Лазоренко. Він каже, за інформацією дворічної давнини, на добудову резиденції необхідно було 31 мільйон гривень. Звісно, нині ця цифра буде іншою.
У заповіднику стверджують: тепер, коли «Золота підкова Черкащини» заморожена, добудову вестимуть відповідно до згаданої постанови Кабміну. Тобто питання щодо резиденції Богдана Хмельницького не випадають із державного поля зору. На Покрову в Чигирин приїжджав голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб. Він ознайомився з усіма проблемами резиденції Богдана Хмельницького і пообіцяв, що навесні будівельні роботи будуть відновлені.
Надихає музейників ще й те, що недавно Верховна Рада ухвалила Постанову «Про відзначення 500–річчя заснування міста Чигирин Черкаської області», що на державному рівні буде створено організаційний комітет із підготовки та проведення цих заходів і вирішуватиметься питання щодо фінансового й матеріально–технічного забезпечення урочистостей. Серед заходів, які рекомендується здійснити в рамках ювілею першостолиці Української держави, є не лише випуск серії поштових марок та ювілейної монети, присвячених 500–річчю Чигирина, але головне — йдеться про завершення будівництва історико–архітектурного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького», який є у списку об’єктів, що повинні бути споруджені до Євро–2012.
«Чигирин — це таке місто, де президенти, і наші, і чужі, мають ходити табунами. Тому що це першостолиця Української держави, не козацької, а саме Української, — підсумовує Віктор Лазоренко. — У цій землі закопаний пуп української державності, тому сюди треба приїжджати, як до рідного батька. Адже сьогодні Чигирин щороку відвідують більше 100 тисяч туристів, але він, як той старий батько, потребує уваги та підтримки».
Чигирин, який було засновано у першій половині XVI століття, відіграв значну роль в історії України. У 1592 році це місто отримало Магдебурзьке право, після чого разом із будівництвом Чигиринського замку розпочався його розвиток, який сягнув розквіту в 1648—1657 роках, коли став гетьманською резиденцією Богдана Хмельницького.
Серед пам’яток славної історії Чигирина, які об’єднує Національний історико–культурний заповідник «Чигирин», — Замкова гора з монументом гетьману та бастіоном Дорошенка, музей та резиденція Богдана Хмельницького, музей археології Середнього Подніпров’я. У структуру заповідника входить село Суботів, мала батьківщина гетьмана, тамтешня Іллінська церква, замчище Богдана Хмельницького, три криниці. У Суботові вже повністю закінчено реставрацію церкви, а також спорудження павільйону над автентичними залишками кам’яниці Хмельницьких. Але через помилки під час будівництва там затікають підвальні приміщення і павільйон не можуть здати в експлуатацію, тож працівники заповідника не можуть зробити там експозицію.
Окрім цього, туристи мають змогу побувати у інших підрозділах заповідника, зокрема, у краєзнавчому музеї села Медведівка, та ознайомитися з матеріалами про героїзм захисників Холодноярської республіки, яка діяла у цих краях у 20–х роках минулого століття. Цікаво буде відвідати хутір Буда та побачити тисячолітній дуб Максима Залізняка, заїхати у село Стецівку, де розбудовується Козацький хутір, і помилуватися ентографічним комплексом, у якому працівники заповідника відтворили хату священика та помешкання старости, перенесли туди старовинну Миколаївську церкву. У цьому скансені зведуть ще хату пасічника, мірошника, гончара, бондаря та рибалки.
У Чигирині туристи також мають змогу побувати на щорічному всеукраїнському гончарному симпозіумі, який працівники заповідника проводять разом зі спілкою народних майстрів. Це справжня робітня, де видають на–гора продукт, з якого формують фонди і експозиції для приміщення резиденції Богдана Хмельницького. У такій польовій лабораторії вже відібрано сервізи, виконані в техніці глиняного посуду XVII століття. Між іншим, заповідник виграв грант у 50 тисяч гривень від фонду «Розвиток України», і за ці кошти було зведено сучасну гончарну електричну піч.
На сторінках нашої газети ми вже зустрічалися з відомим українським археологом і археозоологом, кандидатом історичних наук Олегом Журавльовим. Майже три десятиріччя своєї пошукової діяльності він присвятив давній грецькій колонії Ольвії, що неподалік мальовничого міста на Дніпровському лимані Очаків, овіяного звитяжною славою запорозьких козаків. >>
Минулого року, презентуючи у Запоріжжі книгу «Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву», письменниця Оксана Забужко висловила захоплення греблею Дніпрогесу, «довжелезним» проспектом Леніна (який щойно отримав назву Соборний). І зауважила: «Дивно, що у вашому місті немає пам’ятника Шевченку...» >>
Міжнародний скандал, що потихеньку розгорається у Львові, має всі шанси перерости на повноцінне протистояння наукових еліт з українською владою. Річ у тім, що київські чиновники «рекомендували» віддати Польщі цінний архів імені Оссолінських, що зберігається в Науковій бібліотецi імені Василя Стефаника, а польська сторона натомість віддасть Україні архів Наукового товариства імені Тараса Шевченка. >>
Усі ми прагнемо пізнати навколишнiй світ, їдемо в далекі чужі країни. Але часто забуваємо, що наша земля містить у собі багато нерозгаданих таємниць. Одне з таких таємничих місць розташоване на Черкащині — у серці загадкових трипільських земель. Журналiстка «УМ» відвідала цi трипільськi території й побувала в осередку культурної спадщини тих часів — історико-культурному заповіднику «Трипільська культура». >>
Вони нагадують паралельну реальність або Харків у минулому, гонористо проігнорований сучасністю. Варто звернути з тротуару центральних вулиць трішечки вбік, одразу перед очима з’явиться він — будиночок із дерев’яною верандою, яку догори обплів столітній дикий виноград. >>
Архітектори, члени Українського національного комітету Міжнародної пам’яткоохоронної організації ICOMOS, переконані — через новобудови, які руйнують історично сформований краєвид давнього Львова, місто може бути виключеним зі Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Це питання вже навіть було включено до порядку денного на минулорічній 37–й сесії Комітету Всесвітньої спадщини. >>
