Нелегальний дим

14.12.2011
Нелегальний дим

Бабусі торгують контрабандними цигарками, бо змушує життя? (Фото Юрiя САПОЖНІКОВА.)

Ці жінки, переважно пенсійного віку, виходять до станцій метро вранці й працюють до вечора. За будь–якої погоди. Їхня «точка» — це стілець і ящик, на якому «представлено» кілька десятків відкритих пачок цигарок для реалізації поштучно. Товар без акцизних марок, деякі види цигарок неможливо придбати у кіосках, що мають дозволи на продаж тютюну. В Україні, приміром, уже не реалізовують Capitan Black, а Lucky Strike slims узагалі у продаж не надходив. У сигаретних «бізнесвумен» цей товар є, причому попередження про шкоду тютюнопаління на них — будь–якими мовами, окрім української. Отже, це — контрабанда.

Підземні переходи Києва біля станцій метро просто окуповані такими бабусиними «точками», до яких додаються ще й нелегальні кіоски, які відбирають вільний простір у киян. До того ж клієнтами бабусь із цигарками часто є підлітки, які не мають грошей на пачку, і саме така «поштучна» купівля легко привчає до шкідливої звички.

Зрозуміло, що держава, яка постійно латає бюджетні діри, від цього не виграє — податків торговки не платять. Більше того, подібні речі заборонені статтею 156 Кодексу про адміністративні правопорушення. Але правоохоронці на подібні порушення не реагують.

«УМ» вирішила провести власне розслідування і викрила ланцюжок: від місць оптових закупівель контрабанди до, у разі затримання правопорушників, каральних санкцій. Та з’ясувала, чому торговки лишаються непокараними, а міліція байдуже закриває очі на їхню діяльність.

 

«Ховайте. Це всього на півгодини»

Саме серце Києва, майдан Незалежності, вихід зі станції метро. Уже за три метри від дверей сидить літня жінка. На ящику — відкриті пачки цигарок. Без акцизних марок та з попередженнями про шкідливість тютюну, однак не українською, а російською та англійською. Трохи далі у цьому ж переході — ще дві точки з таким самим товаром. «УМ» проводить експеримент і телефонує у Шевченківський відділок міліції, за яким закріплена ця територія. Повідомляємо: несанкціонована торгівля цигарками, швидше за все, ще й контрабандними.

Наряд із трьох правоохоронців прибуває за п’ять хвилин. Однак їхні дії дивують: бабусь просто обходять з командою «ховайте». Ті у відповідь обурюються, одна навіть видає нецензурну фразу, однак міліція заспокоює — мовляв, це тільки на півгодини. До одного із міліціянтів підходить чоловік із DVD–диском у руках і запитує, чи і його точку варто на певний час «прикрити». Страж порядку киває головою.

Ми наздоганяємо правоохоронців, коли ті вже прямують до виходу. Приголомшені, вони спочатку не можуть пояснити мотив своїх дій. Урешті один видає: «Це не наша компетенція. У нас є служба, яка займається торгівлею дисками. А бабусі — пенсіонерки, на них стаття про адміністративне правопорушення не поширюється. Ми реагуємо, ми пишемо рапорт...» Міліціонери відмовляються затримувати бабусь, лише на нашу вимогу підходять до кіоску з дисками (до речі, де ця точка, ми не знали, міліціянти самі приводять нас туди), запитують документи, яких не виявляється. Продавчиня знічується, каже, що вони на оформленні. Правоохоронці просто просять сховати товар, пояснюючи, що, мовляв, дисками мають займатися не вони, а «окрема служба» — «Беркут». До правоохоронців підходить той же чоловік із диском в руках — очевидно, він і є власником точки — знову запитує, чи «прикривати» треба на півгодини, міліціонери цього разу йому не відповідають. Віддають честь і виходять з переходу. За півгодини і бабусі, і DVD–точка поновлюють торгівлю.

«Живу, як у казці»

Вихід з метро «Хрещатик», магазин «Теранова» — ще одна незаконна торговка. На додачу до контрабандних цигарок тут реалізовують ще і льодяники на основі цукру. Ця територія закріплена вже за Печерським райвідділком (за кілька метрів проходить межа Печерського і Шевченківського районів столиці). Робимо аналогічний виклик.

Міліціонерів чекаємо півгодини. Коли прибувають, Лідія Антонівна, жертва «облави», просить її відпустити. Дорогою до райвідділку вона говорить, що і ми, і вона, і міліція, просто втрачаємо час. І бізнес «поштучних цигарок» закрити нікому не під силу. Каже, що все одно суд її від відповідальності звільнить, а товар поверне. Час від часу набирає якогось Андрія, який має зробити кілька дзвінків, — і її відпустять негайно. Однак Андрій цього разу не допомагає.

Баба Ліда каже, що вона хвора, у неї цукровий діабет, і минулого разу це був вирішальний аргумент на суді. На зауваження, що сидіти на холоді хворій людині, мабуть, шкідливо, вона каже, що це того варте — баба Ліда «живе, як у казці». Не приховує, що несанкціонована торгівля її цілком забезпечує матеріально.

Бабу Ліду допитують, вилучають кілька десятків пачок цигарок, кореспонденти «УМ» виступають понятими. Загалом уся ця процедура втомлює, бо триває близько чотирьох годин. Але сержант таки робить усі процедурні дії, далі — справа за судом.

Контрабанда: гуртом і поштучно

Один із міліціонерів, що затримував бабу Ліду, каже, що правоохоронці приводять до відділку нелегальних торговців мало не щодня, однак вони знову повертаються до своєї справи — суд їх виправдовує. Голова «Форуму порятунку Києва» Віталій Черняховський, який консультував «УМ» під час розслідування, каже, що суддя переважно просто не бере на себе «гріх» — засуджувати стареньких — і виправдовує їх за статтею 22 Адміністративного кодексу («Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення»). Тому баба Ліда й упевнена, що її знову виправдають.

Намагаємося випитати у Лідії Антонівни, де вона закуповує контрабандний товар. Вона відповідає, що у кіоску поруч зi станцією «Хрещатик», біля її «точки». Зрозуміло, що в цьому «Т–кіоску» контрабанди нам купити не вдалося — на нас просто подивилися, як на божевільних. Швидше за все, товаром без акцизів тут і справді не торгують.

Баба Ліда приховує точки оптової закупівлі цигарок, взялася переконувати нас пані Ірина, колишня нелегальна торговка тютюном, яку знайшла «УМ». Вона каже, що насправді гуртові закупiвлi відбуваються у двох місцях — на ринку «Юність» та біля трамвайних колій на метро «Чернігівська», де «точка» працює з шостої до дев’ятої ранку. Третє місце — на гуртовому ринку «Вокзальної» — «прикрили». «УМ» перевірила «Юність»: контрабанду й справді блоками збувають там у ранковий час.

Бізнес справді виявився прибутковим. Наприклад, пачка «Честеру» з акцизом коштує десятку. Якщо продавати поштучно по 70 копійок, отримаєш «навар» 4 гривні, якщо перепродувати цигарки без акцизів (пачка коштує 6—7 гривень) — чотири може помножитися на два. При тому пані Ірина запевняє, що торговці цигарками — автономні, «данину» міліції не платять, одного «хазяїна» немає. Та це, мовляв, і не потрібно — особливої «криші» бізнес не потребує, міліція затримує, а судді відпускають.

Колишня торговка каже, що свого часу пішла збувати «нелегал», бо не було грошей на інсулін для сина, який має другу групу інвалідності й протягом року падав у кому п’ять разів. Пенсію на нього дають близько 700 гривень, тоді як цієї суми ледь вистачає на тиждень. Тепер жінка знайшла інший спосіб заробітку. Вона засуджує нелегальну торгівлю, але говорить, що серед бабусь–бізнесменок є частка і тих, хто справді вийшов на вулицю з безвиході — соціальна політика держави просто нікчемна, і сім’ї, де є тяжко хвора людина, вижити на державні виплати просто неможливо.

«Тютюновий» закон

Петро Король, юрист проекту «Київ без тютюнового диму» (Інститут медіа права) зазначає, що нелегальні торговки цигарками двічі порушують українське законодавство. По–перше, 15–ту статтю Закону України «Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» № 481/95–ВР від 19.12.1995 року. Нею передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їхнiми виробниками, за наявності у них ліцензій.

По–друге, така діяльність порушує статтю 156 Кодексу про адміністративні правопорушення. «Роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без ліцензії або без марок акцизного збору чи підробленими марками цього збору, а також торгівля з рук заборонені». Вона передбачає штраф у розмірі 850—3400 гривень. Так, за словами Петра Короля, 22–га стаття Адмінкодексу може звільнити від відповідальності бабусю, але в тому разі, якщо її затримали вперше. Друге порушення 156–ї статті передбачає найбільший штраф — 2550—4250 гривень. Тож чому бабусь по кілька разів виправдовують судді — не зрозуміло.

Через специфічність українського законодавства торговки порушують лише дві статті. Хоча «поштучний» продаж цигарок в Україні забронений. Петро Король пояснює: ця стаття (15–3 Закону України 481/95–ВР — штраф 1700 гривень) поширюється лише на суб’єкти господарювання, якими нелегальні торговки не є.

До речі, не за законом вчинили і правоохоронці з Печерська, які просто попросили припинити торгівлю і бабусь із цигарками, і торговку з дисками, в якої не було документів. «Відповідно до чинного законодавства, міліція повинна скласти протокол про адміністративне правопорушення та конфіскувати майно з метою складання протоколу. У разі неможливості скласти його на місці порушника може бути доставлено в міліцію, згідно зi статтею 259 КпАП», — зазначив Петро Король.

 

А ТИМ ЧАСОМ

Поки цей матеріал готувався до друку, стало відомо, що Президент Янукович зробив ведмежу послугу контрабандистам. Відтепер відповідальність за збут контрабанди обмежать штрафами не лише продавців–оптовиків і тих же бабусь, що продають тютюн без акцизів, а й тих, хто цю контрабанду провозить через кордон. Відповідно до законопроекту №9221, який вніс Янукович, а добро дала Верховна Рада, ввезення контрабанди — не кримінальний злочин, а адміністративне правопорушення.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>