Ці жінки, переважно пенсійного віку, виходять до станцій метро вранці й працюють до вечора. За будь–якої погоди. Їхня «точка» — це стілець і ящик, на якому «представлено» кілька десятків відкритих пачок цигарок для реалізації поштучно. Товар без акцизних марок, деякі види цигарок неможливо придбати у кіосках, що мають дозволи на продаж тютюну. В Україні, приміром, уже не реалізовують Capitan Black, а Lucky Strike slims узагалі у продаж не надходив. У сигаретних «бізнесвумен» цей товар є, причому попередження про шкоду тютюнопаління на них — будь–якими мовами, окрім української. Отже, це — контрабанда.

Підземні переходи Києва біля станцій метро просто окуповані такими бабусиними «точками», до яких додаються ще й нелегальні кіоски, які відбирають вільний простір у киян. До того ж клієнтами бабусь із цигарками часто є підлітки, які не мають грошей на пачку, і саме така «поштучна» купівля легко привчає до шкідливої звички.

Зрозуміло, що держава, яка постійно латає бюджетні діри, від цього не виграє — податків торговки не платять. Більше того, подібні речі заборонені статтею 156 Кодексу про адміністративні правопорушення. Але правоохоронці на подібні порушення не реагують.

«УМ» вирішила провести власне розслідування і викрила ланцюжок: від місць оптових закупівель контрабанди до, у разі затримання правопорушників, каральних санкцій. Та з’ясувала, чому торговки лишаються непокараними, а міліція байдуже закриває очі на їхню діяльність.