Цей пам’ятник Тарасовi Шевченку на Монастирському острові у Дніпропетровську височіє над Дніпром уже понад 50 років. Свого часу саме біля нього відбувалися всі патріотичні дійства, пов’язані з незалежністю української держави. У радянські часи саме тут агенти КДБ «полювали» на тих, хто наважувався покласти до підніжжя пам’ятника квіти... Та коли на початку 90–х у центрі Дніпропетровська було зведено ще одну скульптуру — молодому Кобзареві, всі масові патріотичні заходи поступово перемістилися туди. Цьогоріч дніпропетровці у день 20–річчя Незалежності України вирішили вшанувати обох Кобзарів. Коли патріоти, як завжди, зібралися біля скульптури молодому Кобзареві, а потім вирушили пішою ходою на дніпровську набережну до «старого» Кобзаря, на Монастирському острові їх чекала неприємна несподіванка — скульптура була обнесена металевим парканом і риштуванням, а голова Шевченка була знущально підчеплена петлею стріли автокрана...

«У вас гарненька дівчинка. Вам її показувати чи ні?» — запитав черкащанку Аліну Семенову лікар, як тільки вона народила доньку. «Аякже!» — здивувалася породілля. «Річ у тім, що на правій руці у дитини немає трьох пальців», — пояснив акушер. Аліна гірко заплакала й попросила дати їй дитину. Доньку вони з чоловіком Ігорем назвали Валерією.

Позичати гроші й жити в борг Львів почав iз 2004 року. Брати кредити довелося заради розвитку інфраструктури. Нині всі боргові зобов’язання міста становлять не мало не багато — понад 1,7 мільярда гривень. Якщо розділити суму між усіма мешканцями міста, то кожен львів’янин винен Європейському, Світовому та українським банкам більше двох тисяч гривень.