Бояться всі

02.12.2011

У тому, що репресивна машина судової системи лукашенківської Білорусі засудить обвинувачених у теракті в мінському метро до розстрілу, сумнівався мало хто. Як і в тому, що Дмитро Коновалов і Владислав Ковальов навряд чи скоювали цей злочин. І якщо до нього й причетні, то були (тобто Коновалов був, а Ковальов, схоже, взагалі винний тільки у своєму з ним знайомстві) лише пішаками у великій грі когось сильного і все­владного... Тепер єдина надія у хлопців — на помилування від президента Олександра Лукашенка. У такому випадку страту їм можуть замінити на довічне ув’язнення.

Кореспондентці «УМ» вдалося зв’язатися з колишнім слідчим білоруської прокуратури Дмитром Петрушкевичем, який 2001 року розслідував справу про викрадення опонентів влади в Білорусі, а потім втік до США, як і його колега по слідству Олег Случек. Екс–слідчий зізнався: хоч, виходячи з логіки розвитку подій, і був готовий до того, що вітебських токаря та електрика засудять до страти, та все одно «перебуває у стані шоку».

«Ще 10 років тому таку справу навіть не направили б до суду, не кажучи вже про вирок — найвищу міру покарання, — наголошує фахівець, який мешкає у США за програмою захисту свідків — під зміненим іменем і в суворо засекречених умовах. — Країна швидко скотилася до повного правового свавілля, а мої колишні колеги, з якими в мене були хороші, взаємноввічливі стосунки, перетворилися на катів».

За словами Дмитра Петрушкевича, кілька днів тому в нього була розмова з одним із колишніх колег по роботі в прокуратурі. «Він досі спілкується з деякими екс–співробітниками й обурювався, що слідство оголосило Коновалова та Ковальова винними у скоєнні теракту не лише за кілька днів до висунення офіційного звинувачення у кримінальній справі, а й навіть до проведення першого офіційного допиту», — наголосив колишній слідчий. Петрушкевич робить висновок, що Коновалова і Ковальова «зробили винними в очах громадськості задовго до того, як вони стали обвинуваченими у кримінальній справі, що суперечить будь–якому здоровому глузду і чинному законодавству». За його джерелами, «насправді навіть у прокуратурі багато хто впевнений: якщо Коновалов і причетний до цього злочину, то без істотної організаційної підтримки йому було не обійтися».

Відповідаючи на питання, чи є зв’язок між справжніми організаторами вибуху на станції метро «Жовтнева» і людьми, які в другій половині 1990–х викрали й, швидше за все, вбили екс–міністра внутрішніх справ Юрія Захаренка, віце–спікера Верховної ради Білорусі Віктора Гончара та бізнесмена Анатолія Красовського, Петрушкевич зазначив: «Виконавці теракту в мінському метро, звичайно, інші. Тоді Павличенко (командир СОБР — Спеціального відділу швидкого реагування, — якого Парламентська Асамблея Ради Європи визнала винним у причетності до викрадень опозиційних діячів. — Ред.) та його люди працювали незграбно і нахабно, вони відчували свою безкарність і залишали дуже багато слідів. Та й «прибрали» цих людей. Різними способами. Той самий Павличенко нібито сам став інвалідом — це останнє, що я про нього чув.

А в мінському метро працювали фахівці іншого профілю. Хто саме — у прокуратурі якщо й знають, то не скажуть. Організувати це під силу тільки структурі на зразок ОАЦ (оперативно–аналітичний центр при президенті Білорусі, який «регулює діяльність із забезпечення захисту інформації, що містить відомості, пов’язані з державною таємницею, від витоку й несанкціонованого втручання. — Ред.). Навряд чи вони залучали до цього КДБ... Виконавців могли залучити зі сторони. Прокуратурі ж просто доручили покарати «офірних цапів» і прикрити справжніх виконавців, що там вельми успішно й зробили. Ламати людей так, як це зробили з Коноваловим, вони вміли завжди. Одинадцять років тому нам вдалося багато чого встановити лише тому, що одним спецслужбам протистояли інші (СОБР і ОАЦ, які здійснювали викрадення та вбивства, протистояли КДБ і МВС). Зараз цим спецслужбам нікому протидіяти, все централізоване і підконтрольне».

А от замовник у злочинів проти білоруської опозиції кінця ХХ сторіччя й теракту в мінському метро, на думку Дмитра Петрушкевича, один і той самий.

Припущення кореспондента «УМ» у тому, що все–таки не всі співробітники силових структур Білорусі підкуплені або залякані, співрозмовник із далекої Америки практично спростував. «Ті, хто залишився в органах, не вірять у версію слідства не тому, що вони не залякані. А просто тому, що в них іще залишився здоровий глузд, — наголошує екс–слідчий прокуратури. — Насправді бояться всі. Бояться, що виженуть із роботи або посадять, адже за нинішнього керівництва — це справа трьох хвилин. Того, що зміниться влада і доведеться відповідати, вони теж бояться, але це для них надто віддалена перспектива...»

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>