Починаючи з 13 червня минулого року, коли відбулися парламентські вибори, Бельгія жила без повноцінного уряду, побивши за цим показником абсолютний світовий рекорд. І ось, через 535 днів коаліційних переговорів, країна нарешті де–факто отримала нового прем’єр–міністра. Ним, як і очікувалося, став 60–річний фламандський соціаліст Еліо Ді Рупо — перший з 1974 року соціаліст і перший за останні 30 років франкомовний політик на цій посаді.
Майже півтора року шість політичних партій, які увійшли до парламенту за результатами виборів, не могли сформувати більшість. Згоди не вдавалося досягнути, зокрема, тому що з коаліційних переговорів була виключена найбільша бельгійська партія «Новий фламандський альянс». Ця політична сила, що сповідує ідеї фламандського націоналізму та сепаратизму, отримала значну підтримку на виборах минулого року, проте інші партії відмовилися вступати з нею у коаліцію. Бо небезпідставно побоювалися, що Бельгія, яка давно потерпає від національного розколу, може остаточно розпастися на голландськомовну Фландрію та франкомовну Валлонію.
«Фламандці» до уряду зрештою так і не увійшли. Решті шести найбільшим парламентським партіям — валлонським та фламандським соціалістам, християнським демократам і лібералам — позавчора нарешті вдалося досягти згоди з основних політичних та соціально–економічних питань. Якщо нова урядова програма отримає остаточне схвалення парламенту, новий уряд складе присягу вже в понеділок. Учора депутати почали розглядати цей документ, а найближчими вихідними, якщо нічого не зміниться, має бути підписано коаліційну угоду. Згідно з нею, до складу уряду увійде сім франкофонів (включно з прем’єром) та семеро голландськомовних міністрів.
Розв’язати тривалу політичну кризу Бельгію змусили європейська фінансова криза та погроза Євросоюзу накласти на державу штраф, якщо їй не вдасться вчасно ухвалити бюджет на наступний рік. Тож тепер бельгійці прагнуть остаточно залагодити всі питання формування уряду до саміту глав держав ЄС, який відбудеться 9—10 грудня.