Не цілуй її — могилу!

Могила Оскара Уайльда — одна з найбільш культових на кладовищі Пер–Лашез у Парижі. Змагатися з нею в популярності може тільки місце поховання рок–ідола Джима Моррісона. Надгробок у протилежному від головного входу кінці цвинтаря став місцем паломництва не лише шанувальників славнозвісного ірландського письменника, а й представників секс–меншин, далеких від літератури. «Голубі» й «рожеві» так затероризували пам’ятку, що її вирішили захистити товстим шаром скла.

Річ у тім, що в 1990–х роках геї та лесбіянки започаткували традицію: залишати на монументі відбитки губ. Тож паралелепіпед зі світлого каменю із скульптурним зображенням крилатої людини з усіх боків вкрили сліди губної помади найрізноманітніших відтінків. Барвник, що міститься в косметиці, із часом випаровується, а залишається жирова основа. Цей «смалець» погано позначається на стані надгробка та його зовнішньому вигляді.

І от позавчора, з нагоди 111–х роковин смерті письменника, пам’ятник роботи Джейкоба Епстайна відкрили заново — після чергового чищення й ремонту. Тепер скульптурну композиціїю закриває захисне скло. Однак деякі прихильники британського денді вже почали цілувати і скляний бар’єр — можливо, започатковуючи нову традицію.

У «голубих» до Уайльда особливий сентимент. Адже наприкінці ХІХ ст. поет покинув дружину й дітей, закохавшись в аристократа Альфреда Дугласа, молодшого на 16 років. Їхній зв’язок не подобався батькові Альфреда, маркізу Куїнсберрі, і той притягнув Уайльда до суду за обвинуваченням у гомосексуалізмі. Письменник відбув два роки ув’язнення, втратив прихильність друзів, переїхав до Франції, де помер в опалі 46–річним. А вже через багато років після поховання Оскар став іконою секс–меншин, котрі взялися захищати свої права.