Податкова без голови

      Невдоволення Президента економічною політикою уряду вчора нарешті вилилося в конкретні результати: першою жертвою гарантового гніву став один із найпомітніших фігурантів «касетного скандалу», ім'я якого викликає асоціації насамперед із загонами «орлів бойових», котрі нібито «прибирали» неугодних владі або занадто розумних політиків, журналістів, бізнесменів тощо. Відтепер до переліку посад колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка додасться ще один префікс «екс» — в останній день робочого тижня Леонід Кучма підписав указ про відставку Юрія Федоровича з посади голови Державної податкової адміністрації.

      А передувала появі президентського «автографа» під цим документом розгромна критика тоді ще голови ДПА, а заодно і його попередника на цій посаді Миколи Азарова, який тепер обіймає посади першого віце-прем'єра та міністра фінансів, та керівника Державної митної служби Миколи Каленського.

      На ранковій нараді з питань ПДВ Кучма «проїхався» по всіх трьох котком президентського гніву, наголосивши, що замість активно взятися до роботи, уряд не зробив ніяких висновків після аналогічної наради тримісячної давності. «Ситуація після наради погіршилася, а часу, щоб виправити ситуацію, було більш ніж достатньо. Тим більше проблеми з ПДВ не три місяці тому виникли, — обурювався гарант. — За роки незалежності ніколи ситуація не була такою критичною. Головна відповідальність лежить на податковій адміністрації, її керівництві і, передусім, керівникові Кравченку Юрієві Федоровичу». А вже через кілька годин прес-секретар Президента Олена Громницька повідомила ЗМІ, що ДПА залишилася без голови.

      Щиро кажучи, «УМ» передбачала таке кадрове рішення вже давно — ще відтоді, як першим заступником Кравченка призначили брата головного президентського адміністратора Сергія Медведчука, «колишньої грози» неугодних владі підприємців Львівщини. Уже тоді було очевидно, що саме ця особа покликана відігравати головну роль у стосунках податківців з усіма іншими представниками українського суспільства, і насамперед із тими представниками великого та не дуже бізнесу, які мають нахабство матеріально чи бодай морально підтримувати опозицію. Однак до пори до часу Кравченко продовжував очолювати ДПАУ, хоча при цьому, на відміну від того ж Миколи Азарова в часи його керівництва цією структурою, на люди не висовувався й у ЗМІ не «світився». Та, вочевидь, час «М» пробив, і Леонідові Даниловичу підказали, що час звільнити місце для когось потрібнішого на цьому місці. Навряд чи варто буде дивуватися, якщо «потрібною людиною» виявиться Сергій Володимирович Медведчук. Чий старший брат неабияк зацікавлений у тому, щоб перед переходом на депутатську роботу розставити на високі посади якомога більше своїх людей.