Успадкувати ген рівності

Ролі чоловіка та жінки в нинішньому суспільстві уже давно перестали бути чітко окресленими. Сучасній жінці вже замало однієї кухні, вона з легкістю бере на себе чоловічі обов’язки. Натомість сучасний чоловік уже не відчуває своєї винятковості в питаннях утримання та годування сім’ї. Аби привернути увагу до гендерних проблем, які існують в Україні, нещодавно відбувся молодіжний кінофестиваль GenderFilmFest, організований Програмою розвитку ООН разом із Представництвом Євросоюзу в Україні. У фокусі кінофестивалю — гендерна проблематика очима молоді.

Створити фільм — змінити суспільство

Фестиваль GenderFilmFest став кульмінацією конкурсу короткометражних фільмів «Ген рівності», метою якого й було привернення уваги молоді до гендерних питань. «Подібного конкурсу в Україні ще не було. Ми взяли теми, на які й старшим людям важко говорити, теми, які обросли в нашому суспільстві стереотипами і які суспільство замовчує, а інколи просто не бажає помічати. Однак молоді люди виявилися готовими про це говорити, і це — хороший сигнал. Сучасне покоління має шанс змінити стан речей і жити за стандартами європейських цінностей», — переконана Лариса Кобелянська, керівник «Програми рівних можливостей і прав жінок в Україні» Проекту розвитку ООН—ЄС.

Рівні нерівності

Відносини між чоловіком та жінкою, стосунки у сім’ї, домашнє насильство — такі непрості теми висвітлювали у своїх роботах учасники фестивалю. Протягом чотирьох місяців молоді люди знімали відеоролики, де мовою кіно висловлювали своє ставлення до основних гендерних проблем. Переможців визначали в двох основних номінаціях — «5 хвилин до гендерної рівності» та «5 хвилин, щоб подолати домашнє насильство».

Переможниця у першiй iз номінацій полтавчанка Вікторія Дрожчана зізналася, що перше місце для неї стало абсолютною несподіванкою. Дівчина розповіла, що ідея ролику, який має назву «Рівні нерівності», виникла у неї в дорозі: «Я дуже часто їжджу з Полтави до Києва і в такі моменти в мене іноді виникають якісь режисерські задумки. В одній із таких поїздок і народилася ідея зняти короткий фільм, хоча за професією я фотограф і до режисури ніякого вiдношення не маю. А потім дізналася про цей фестиваль і вирішила надіслати туди свою роботу. Мені просто хотілося розказати людям про те, що бентежить мене саму». У своєму ролику Вікторія показала короткий епізод зустрічі хлопця та дівчини. В автобусі він сидів позаду неї і ніжно грався з її волоссям. Коли ж хлопець вирішив розвити взаємну симпатію і хотів сісти поруч, виявилося, що у дівчини на колінах сиділа маленька дівчинка, її донька... Тож хлопець, не сказавши ні слова, просто пройшов повз. Як висновок авторка ролика зазначила: чоловік може піти у будь–який момент, а жінка змушена завжди залишатися жінкою.

Б’є — значить б’є, любить — значить любить

Окрiм гендерних питань, важливою темою фестивалю стала також проблема домашнього насильства. За словами Лариси Кобелянської, кожна третя жінка в Україні потерпає від рукоприкладства. Переможці у номінації «5 хвилин, щоб подолати домашнє насильство» Вікторія Величко та Павло Бондаренко за професією — дизайнери. Але цікавляться також і кінематографом, тому у своїй роботі «Біль моєї скрипки» зуміли поєднати одразу кілька видів аудіовізуального мистецтва. «Ми вирішили вибрати нестандартний спосіб інтерпретації теми насильства — ми не хотіли показувати синці, побої, тому що, на нашу думку, це і є те саме насильство, коли ти змушуєш людину дивитися на це і брати в цьому участь. Ми вирішили просто зробити водну анімацію, написали до неї текст і підібрали музику. І кожен для себе намалював свій сюжет, свій образ жінки, яка потерпає від насильства», — розповіли переможці.

Вікторія та Павло переконані, що за рівність прав чоловіків і жінок варто боротися і в жодному разі не проявляти свою зверхність через насильство. Адже, якщо людина любить, вона ніколи не вдарить. Однак, чи стануть подібні ролики популярними для звичайних громадян, це ще питання, вважає Павло Бондаренко. «На жаль, більшість соціальних проектів непопулярні на телебаченні, радіо, і навіть на інтернет–ресурсах. Люди приходять iз роботи, вони не хочуть бачити те, що відбувається у людей за стінкою. Вони хочуть посміятися, подивитися яскраве шоу по телевізору, відволіктися та абстрагуватися від усього. Однак проблеми від цього нікуди не зникають, їх треба доносити до людей, інше питання — яку мову для цього вибрати», — розмірковує хлопець.

Організатори фестивалю запевнили, що найкращі ролики, які вже можна переглянути в інтернеті, будуть i надалі активно поширюватися, аби залучити до питань гендерної нерівності та домашнього насильства якомога більше небайдужих. Адже таке краще один раз побачити, аніж хоч раз відчути на собі.