Розвідники, а не мільйонери

Сьогодні, 1 грудня, вітчизняні розвідники — і діючі офіційно, і «нелегали», і ветерани запасу — відзначають 20–ту річницю Служби зовнішньої розвідки України. З цієї нагоди СЗР та видавництво «Ярославів Вал» презентували нову книгу «Розвідники, народжені в Україні». Її автор — Олександр Скрипник — працює речником СЗР і вже не перший рік досліджує історію вітчизняних спецслужб. Утім саме це видання є найґрунтовнішою працею з усіх попередніх, адже в книжці — понад 600 сторінок!

Від козаків — до «нелегалів»

«Головними персонажами книги є розвідники, які народилися або виросли в Україні й досягли вагомих професійних результатів у розвідувальній діяльності. Крім цього, до книги увійшли розповіді про тих, хто відбувся як розвідник саме у підрозділах української зовнішньої розвідки, — пояснює автор, якого самі герої книги по–товариськи називають «літописцем розвідки». — На підставі вже оприлюднених матеріалів можна говорити про своєрідність української зовнішньої розвідки, притаманні лише їй риси, про міцні історичні корені та родовід деяких неординарних особистостей, свій «почерк», зрештою, уже поіменно можна назвати всіх керівників цих засекречених підрозділів».

Цікаво, що полковник Скрипник збирав матеріали до книги кілька років, зустрічався з ветеранами розвідки та їхніми близькими родичами, вивчав спогади та мемуари розвідників. Під час написання твору також спирався на документальні матеріали з архівів спецслужб, дослідження істориків і фахівців розвідки, різноманітні відкриті джерела. У книзі — майже сотня розповідей про розвідників від козацької доби і до нашого часу.

«Зі сторінок новодруку можна дізнатися як про участь розвідників у добуванні секретів створення атомної бомби, так і про їхню діяльність у роки «холодної війни» і за часів присутності радянських військ на території Афганістану, — пояснив «УМ» пан Скрипник. — Крім того, окремо зібрані розповіді про розвідників–«нелегалів», резидентів зовнішньої розвідки, про тих, хто очолював радянську зовнішню розвідку і підрозділи розвідки в Україні. Серед розвідників — багато талановитих, майстровитих і колоритних особистостей, які змогли гармонійно поєднати амплуа розвідника з творчістю, а після звільнення зі служби стали відомими письменниками, сценаристами, художниками. Про них у книзі йдеться окремо, як і про тих, хто зажив гучної слави неперевершеними інтригами й авантюрами».

Один із «батьків–засновників» Служби зовнішньої розвідки, генерал–майор запасу Дмитро Захараш каже, що поки що шлях не всіх розвідників з українським корінням вдалося відобразити, бо хтось не лишив спогадів, а про когось «ще не настав час розповідати».

Нащадкам є чого повчитися

«Не один літератор хотів би написати таку книгу, але вони не мають доступу до матеріалів з архіву спецслужб. Тому ця книга приречена на читацький інтерес! Тим більше що документалістика, література факту останні років 15 дуже затребувана у світі», — зазначає директор видавництва «Ярославів Вал» Михайло Слабошпицький. При цьому задоволений видавець не зізнається, яким накладом надруковано «Розвідників, народжених в Україні». Мовляв, це — комерційна таємниця.

На презентацію книги прийшло дванадцять українських розвідників–ветеранів, як періоду УРСР, так і доби незалежності. Один із героїв книги, Геннадій Лобачов, сказав, що ця книга для нього — «немов ковток свіжого повітря, а також можливість не лише зустрітися зі старими друзями і товаришами, а й дізнатися більше про них». Адже в середовищі розвідників було не прийнято цікавитися сімейними справами колег, їхніми хобі тощо. Про свої «домашні тили» розвідники розповідали лише найближчим друзям, адже за інших обставин родина могла стати «ахілесовою п’ятою».

До речі, полковник у відставці Лобачов був першим командиром загону спецпризначення КДБ «Карпати», який сформували в Україні і відправили в Афганістан через кілька місяців після введення радянських військ. Його розвідники здобували інформацію про «духів», брали в полон їхніх ватажків, попереджали військових про акції душманів тощо. До честі ветерана Лобачова: всі бійці загону «Карпати» повернулися разом із ним в Україну живими.

Через усю книгу проходить етична складова: чесність, відданість обов’язку та патріотизм персонажів. Для тодішніх розвідників гроші не вартували нічого й були лише засобом для досягнення мети за кордоном. Що й казати, деякі «нелегали» (тобто шпигуни), працюючи під прикриттям на «ситому» капіталістичному Заході, змогли стати навіть мільйонерами! І в такому статусі входили в довіру до потрібних впливових осіб, здобували інформацію. Але жоден із них не зник із грошима у невідомому напрямку, тим більше що «зникати» вони вміли професійно. Усі гроші перераховували до радянського бюджету. Ще й поверталися на Батьківщину в тісні квартири… В наш ринковий час уявити таку відданість справі та державі важко.

Керівництво СЗР розраховує, що на прикладі героїв цієї книги можна прищеплювати високоморальні якості майбутнім розвідникам та іншим студентам Національної академії СБУ.