...У верховітті сосен безтурботно співають пташки. Але раптом лунають постріли. Чути зловіще вороняче каркання, шелест крил... А потім — тиша, німа і глуха... Цей вражаючий звуковий ряд супроводжував кожного, хто побував минулих вихідних на виставці «Правда рятує од смерті...», що проходила в «Мистецькому арсеналі». Матеріал для виставки добули в прямому сенсі з–під землі археологи, які працювали над розкопками в Національному заповіднику «Биківнянські могили» впродовж останніх десяти років.

Дослідники кажуть, якби не Голодомор та Друга світова війна, нас сьогодні було б понад 80 мільйонів. Але то «якби». Насправді ж нас є лише 46 мільйонів, та й то нам ще довго доведеться лікуватися від історичної амнезії. Принаймні в суботу в 16–поверхівці навпроти свого будинку в Києві я побачила запалену свічку лише в одному–єдиному вікні. А коли біля Монумента жертвам голодоморів служили жалобну панахиду, поряд, біля обеліска Слави — традиційного місця паломництва весільних кортежів — кричали «Гірко!» і рікою лилося шампанське. Невже нікому досі не спало на думку заборонити в день жалоби реєстрацію шлюбів у РАЦСах? Чомусь не уявляю подібного в Ізраїлі, в день, коли там вшановують жертв Голокосту...