Свято в кубi

Однією з принципових відмінностей усіх святково–ювілейних заходів Театру імені Лесі Українки є обов’язкова присутність на них корифеїв Російської драми. Звісно, присутність віртуальна — на екран проектують хроніку, нагадуючи глядачам про те, що театр сьогодні існує завдяки Михайлу Романову, Юрію Лаврову, Віктору Халатову, Євгенії Опаловій та іншим акторам і режисерам, які служили йому багато років тому. На виставу «Ледь мерехтить примарна сцена...(«Ювілей. Ювілей? Ювілей!») корифеїв Російської драми також запросили. Святу, присвяченому потрійному ювілею (120 років із дня заснування Російського театру, 85 років, як  він  став державним, і 70  років, як йому  присвоїли  ім’я Лесі  Українки) цей візит із попереднього століття додав нових емоцій, щирості, він став ще одним доказом відомої аксіоми про те, що без минулого немає майбутнього.

Відправною точкою для ідеї самої вистави став ресторан «Дім Бергоньє», за столиками якого ось уже багато десятиліть зустрічаються, п’ють каву, обговорюють мистецькі успіхи і поразки та й, чого там гріха таїти, пліткують і плетуть інтриги актори Російської драми. Інтер’єр — відповідний: барна стійка, скатерки–вазочки і колони, щільно заклеєні афішами, з яких складається історія театру — «Камінний господар», «Маскарад», «Давним–давно», «Пані міністерша»... «Юніорів» Російської драми перекваліфікували в офіціантів, якими керував управляючий ресторації Сергій Озіряний. Він дуже прискіпливо научає своїх підлеглих: «П’ятдесят відсотків часу актори проводять на репетиціях, а п’ятдесят — у нас в буфеті. А ви? Що це за паузи між виносом кави? Клієнт тільки повинен сказати «ка», на «ви» вона вже має стояти у нього на столі». А народних та заслужених, звісно ж, розподілили на сольні партії: уривки зі своїх кращих спектаклів зіграли Микола Рушковський, Надія Батурина, Олександра Смолярова, Валерія Заклунна, Наталя Ковязіна, Борис Вознюк, Юрій Гребельник, Тетяна Назарова, Давид Бабаєв... Лариса Кадочнікова кинула виклик Олені Ваєнзі, переспівавши її хіт «Снова стою одна». А поети–графомани з кон’юнктурним творчим ухилом (Михайло Аугуст та Максим Нікітін) імпровізували на тему Театру Лесі Українки. Виходило у них, можливо, і не шедеврально, але від душі: «В Театрі Лесі Українки всі артистки, як картинки», «В Театрі Лесі Українки здувають з худрука пилинки»... Кілька римованих рядків уклали в уста Президенту України Віктору Януковичу, переозвучивши на відео якийсь із його виступів. За версією Російської драми, наш гарант видав Указ, яким примушує ходити до театру всіх, незалежно від соціального статусу і бажання. І сам же подав приклад, зачитавши: «Иду по театру в тени кулуаров, иду, а навстречу мне Коля Азаров». А колоритні кадри з бійками наших депутатів ювіляри подали з поясненням: «Це депутати прориваються до театру». Мовляв, настільки наші можновладці люблять мистецтво, що не можуть дочекатися зустрічі з ним, створюючи таке стовпотворіння на вході. Подивитися на себе зі сторони, а заодно привітати театр депутати можуть уже завтра: у Російській драмі знову даватимуть виставу «Ледь мерехтить примарна сцена...»